Настав ранок.
Дівчина почала шукати, що вдягнути, фарбуватися та наряджатися. Він тим часом також не сидів на місці. Довго вибираючи, що йому вдягнути, він усе-таки визначився з одягом. Хлопець дуже хвилювався, адже хотів їй сподобатися. О 13:50 хлопець уже прийшов на місце зустрічі, щоб зустріти її першим. О 14:05 з’явилася вона.
— Привіт! Вибач, що запізнилася.
Юнак не міг відірвати від неї погляду. Вона була неймовірно красивою.
— Та нічого страшного. Добре, що прийшла.
— Не дуже довго чекав?
— Та ні, я недавно прийшов, — збрехав він.
— Ну, то й добре. Куди підемо?
— Пропоную прогулятися парком.
Вони пішли гуляти парком. Прогулянка тривала досить довго — десь півтори години точно. Під час прогулянки вони розмовляли про все на світі, але хлопець не відводив від неї погляду й дивився на неї майже весь час. На вулиці було прохолодно, адже все-таки була середина жовтня, і в повітрі вже відчувалося наближення холодів.
— Зимно сьогодні, — промовив він. — Ти не замерзла?
— Трохи, — відповіла вона, потираючи долоні одна об одну й зігріваючи їх своїм подихом.
Хлопець помітив, як вона намагається зігрітися, і запропонував:
— Може, підемо кудись погріємося? Тут неподалік є чудове кафе.
— Давай.
Через деякий час вони дісталися кафе.