Звичайний осінній день. Дівчина сиділа в кафе після навчання й виконувала домашнє завдання.
І тут до кафе зайшов якийсь білявий високий хлопець. На вигляд сильний та доволі красивий. Також він був в окулярах, бо мав поганий зір.
Він підійшов до неї й запитав:
— Можна біля тебе сісти?
А вона відповіла:
— Звичайно.
Хлопець сів, почав виконувати своє домашнє завдання й запитав її:
— Що робиш?
— Презентацію, — відповіла дівчина.
— Про що?
— Про дітей.
— Ясненько. Ну, удачі!
— Дякую. І тобі теж.
— Дякую.
Вони навчалися в одному університеті, і він декілька разів бачив її там. Вона йому сподобалася, тому він хотів познайомитися з нею. А вона бачила його вперше.
Минуло близько години. Вони й далі виконували свої завдання. Ніхто ні до кого не говорив, бо обоє були дуже зайняті навчанням.Та ось їй уже потрібно було йти. Вона встала й почала збирати речі.
— Вже йдеш? — запитав юнак
— Так. Мені вже потрібно йти.
Хлопець хотів попрощатися з нею, але її вже не було. Вона пішла.