Немає і трьох годин

Але Еліс помилялася.
Трьох днів у неї не було.
Навіть трьох годин.
Коли вони вийшли з таємної кімнати, першою змінилася Хелен.
Вона різко зупинилася.
— Стійте.
Майк озирнувся.
— Що?
Хелен підняла голову, прислухаючись.
Тиша.
Занадто правильна.
Занадто глибока.
Жодного звуку нічного лісу.
Жодного шелесту листя.
Девід миттєво зрозумів.
— Вони тут.
Еліс завмерла.
— Хто?
Девід підійшов до вузького вікна в коридорі й визирнув назовні.
У темряві навколо замку з'явилися десятки силуетів.
На пагорбах.
Біля старих воріт.
Між деревами.
На дорозі.
Очі, що світилися в темряві.
— Скільки? — тихо запитав Майк.
Хелен прислухалася.
— Багато.
Майк визирнув поруч із Девідом.
— Це вже не три вампіри.
— Ні, — відповів Девід.
Його голос став крижаним.
— Приїхали всі.
Еліс відчула, як холод пробігає по спині.
— Вони знайшли нас?
Девід повернувся до неї.
— Вони знайшли замок.
Кулон на її шиї раптом спалахнув.
Гаряче.
Болісно.
Еліс схопила його долонею.
— Ай!
Девід миттєво опинився поруч.
— Не торкайся.

Руни на його шиї ожили, відповідаючи на магію кулона.
Хелен подивилася у вікно.
— Вони знають, що вона всередині.
Майк дістав зброю.
— Скільки часу до нападу?
Девід мовчав.
А потім почув перший звук.
Удар у ворота.
Замок здригнувся.
Другий удар був сильнішим.
— Вони не збираються чекати, — сказав Майк.
Девід подивився на Еліс.
В його очах з'явилося те саме вираження, яке вона вже бачила одного разу.
Холодне.
Небезпечне.
Те, що нагадувало їй: перед нею не просто чоловік, якого вона кохає.
Перед нею стоїть глава древнього вампірського роду.
— Ми виведемо її через підземний хід, — сказала Хелен.
— Ні, — відповів Девід.
— Девіде…
— Якщо вони оточили замок, вони вже могли перекрити всі виходи.
Майк насупився.
— Тоді що?
Девід повільно подивився на кулон.
Потім на Еліс.
— Вони прийшли не за замком.
— За кулоном, — прошепотіла вона.
— Так.
Новий удар струсонув будівлю.
Зі стелі посипався пил.
Еліс подивилася на древні письмена, які вони щойно знайшли.
Тепер вона зрозуміла страшну річ.
Її вибір більше не належав тільки їй.
Якщо кулон потрапить до ворогів, війна стане неминучою.
А якщо вона проведе ритуал…
Можливо, це буде єдиний спосіб зупинити їх.
Девід узяв її за руку.
— Ти нічого не робитимеш, поки сама не вирішиш.
Еліс подивилася йому в очі.
— Навіть якщо через це постраждає твій клан?
— Навіть тоді.
— А якщо постраждаєш ти?
Він мовчав.
Еліс стиснула його руку.
— Ти не можеш обіцяти те, чого не знаєш.
Девід глянув на неї.
І вперше за довгий час не знайшов відповіді.
А за стінами замку вже лунали перші крики.
Полювання почалося.