Таємна кімната

 Через кілька днів вони знову повернулися до замку.
 Тепер Девід уже не сприймав таємну кімнату просто як місце, де колись зберігався кулон. Після знайденого пророцтва кожна деталь могла виявитися важливою.
 Еліс ходила вздовж стін, уважно розглядаючи каміння.
 Майк перевіряв старі полиці та ніші.
Хелен оглядала підлогу.
А Девід стояв біля тієї самої скриньки, з якої все почалося.
— Тут щось є, — раптом сказала Хелен.
Усі повернулися до неї.
Вона провела долонею по стіні.
Під шаром пилу проступив дивний візерунок.
— Це не просто орнамент.
Еліс одразу підійшла ближче.
— Дайте подивитися.
На камені були вирізані тонкі символи, переплетені між собою. Частина нагадувала руни, інша — стародавню писемність, якої Еліс раніше ніколи не бачила.
Майк присвиснув.
— Схоже, ми знайшли щось цікавіше за пил.
Еліс дістала ліхтарик і нахилилася до стіни.
— Тут кілька шарів написів.
— Тобто? — запитав Девід.
— Їх наносили в різні періоди. Дивіться.
Вона провела пальцем уздовж нижнього рядка.
— Цей текст значно старший.
Хелен уважно придивилася.
— Ти можеш його прочитати?
— Не повністю. Але деякі символи мені знайомі.
Девід підійшов ближче.
І в ту ж мить його татуювання на шиї ледь помітно засвітилися.
Еліс завмерла.
— Девіде…
— Я бачу.
Темні руни на його шкірі почали змінюватися, ніби відгукувалися на напис на стіні.
Майк перестав жартувати.
— Це вже цікаво.
Хелен торкнулася одного із символів.
Камінь під її пальцями ледь здригнувся.
А потім у стіні пролунав тихий механічний клац.
Усі завмерли.
Еліс повільно відступила.
— Мені здається…
— Так, — сказав Девід.
На стіні проступила тонка вертикальна лінія.
Таємний механізм почав відкриватися.
За століттями каменю ховалося щось іще.
І цього разу вони були готові дізнатися, що саме.