Тепер у них було більше запитань, ніж відповідей.
Письмена дали їм лише першу частину головоломки.
Еліс могла бути переродженою душею стародавнього вампірського клану.
Але якого саме?
Чому саме вона відкрила таємну кімнату?
Чому кулон обрав її?
І головне — що станеться, якщо інші клани дізнаються правду?
Девід згорнув стародавні письмена й обережно сховав їх.
— Повертаємося до замку.
Майк кивнув.
— Там усе почалося.
— І там ми знайдемо наступний ключ.
Хелен подивилася на Еліс.
— А що робитиме вона?
Еліс уже знала відповідь.
— Я повертаюся до університету.
Девід одразу насупився.
— Ні.
— Так.
— Еліс, ми щойно з'ясували, що ти можеш бути пов'язана з древнім вампірським родом. Навколо тебе полюють кілька кланів. І ти хочеш просто повернутися на заняття?
— Саме так.
— Це небезпечно.
— А знаєш, що ще небезпечно? — Еліс схрестила руки. — Їхати за сотні кілометрів і дозволяти вам трьом робити всю роботу, поки я сиджу й чекаю.
Девід мовчав.
Вона продовжила:
— Я студентка археологічного. У мене є доступ до університетських архівів. До старих каталогів. До праць викладачів. І в нас є кафедра історії релігій.
Майк усміхнувся.
— Вона має рацію.
Девід подивився на нього.
— Не допомагай.
— Я просто констатую факт.
Хелен кивнула.
— Якщо пророцтво пов'язане зі стародавнім вампірським кланом, цілком можливо, що люди записали його в історичних джерелах, навіть не розуміючи, що саме описують.
Еліс задоволено посміхнулася.
— Ось.
Девід зітхнув.
— Добре.
Вона здивовано підняла брови.
— Справді?
— Але з умовами.
— Якими?
— Охорона.
— Девіде…
— Постійна.
— Я не дитина.
— Я знаю.
Він підійшов ближче.
— Саме тому я дозволяю тобі шукати відповіді самостійно. Але якщо ти побачиш щось підозріле — одразу телефонуєш мені.
Еліс кивнула.
— Домовилися.
Через кілька днів вони розділилися.
Девід, Майк і Хелен вирушили назад до старого замку.
Туди, де все почалося.
Туди, де Еліс знайшла таємну кімнату.
Тепер вони збиралися шукати там приховані проходи, старі символи й будь-які згадки про клан, якого не було в жодних відомих їм записах.