Випадковість чи доля?

Телефон

Еліс різко розвернулася.
— Тоді я викличу поліцію.
Девід навіть не спробував її зупинити.
— Спробуй.
Вона добігла до столику де лежав його телефон.
Екран засвітився.
Немає мережі.
Еліс завмерла.
— Що за…
Вона підняла телефон вище.
Нічого.
— Тут немає зв'язку.
— Я знаю.
Вона повільно повернулася до нього.
— Ви спеціально це зробили?
— Маєток захищений.
— Від поліції?
— Від усіх.
Еліс стиснула телефон у руці.
Тепер їй стало по-справжньому страшно.
Не через його дивні розповіді.
Не через кулон.
А через усвідомлення, що вона опинилася в місці, звідки не може просто піти.
Девід дивився на неї спокійно.
— Я не прошу тебе мені довіряти, Еліс.
— Дуже шляхетно.
— Але я хочу, щоб ти залишилася живою.
Вона гірко посміхнулася.
— Ви викрали мене, а тепер переконуєте, що рятуєте?
— Так.
— Ви божевільний.
— Можливо.
Девід підійшов до вікна.
За склом темнів ліс.
— Але якщо я помиляюся, ти втратиш лише одну ніч.
Він повернувся до неї.
— Якщо помиляєшся ти — втратиш життя.
Еліс нічого не відповіла.
Вона все ще не вірила йому.
І вже точно не збиралася довіряти чоловікові, який її викрав.
Але вперше в її голові промайнула неприємна думка:
а що, якщо він говорить правду?
Вона тут же відкинула її.
Ні.
Вампіри.
Клани.
Кулон, який нібито дозволяє ними керувати.
Це було божевіллям.
І вона неодмінно зателефонує в поліцію.
Щойно знайде спосіб вибратися.

Frostbite

Подобається

#5251 в Любовні романи
#1244 в Любовне фентезі
#253 в Містика/Жахи

У тексті є: вампіри, таємниці, кохання і доля

Відредаговано: 27.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись