Подружки

 Тим часом у клубі Анна та Стеф навіть не здогадувалися, що Еліс більше немає серед гостей.
 Музика все ще гриміла, люди танцювали, а вечір продовжувався так, ніби нічого не сталося.
Анна вкотре озирнулася в бік бару.
— Де вона?
Стеф усміхнулася.
— Ти справді думаєш, що вона зараз піде додому?
— З Еліс? Цілком можливо.
— Ні, — Стеф похитала головою. — Ти бачила, як він на неї дивився?
Анна одразу ожила.
— Я ж казала!
— Саме так.
Вони обидві подивилися в бік темного коридору, куди кілька хвилин тому зникла Еліс разом із незнайомим чоловіком.
Анна усміхнулася.
— Можливо, наша дівчинка нарешті вирішила відпочити від книжок.
— І погодилася провести ніч із красенем?
— Я б навіть сказала — дуже красивим красенем.
Стеф засміялася.
— Після всіх її «мені ніхто не потрібен» це буде історична подія.
Анна дістала телефон.
— Напишу їй.
Вона набрала повідомлення:
«Ми тебе не шукаємо 😏 Насолоджуйся вечором. Завтра все нам розкажеш!»
Стеф заглянула через її плече.
— Додай: «Не роби вигляд, що ми тебе не попереджали».
Анна засміялася й відправила повідомлення.
Телефон Еліс залишився лежати в її сумочці.
У клубі.
За кілька метрів від них.
 І тому жодна з подруг не побачила, що повідомлення ніколи не буде прочитане.
Вони сміялися, переконані, що Еліс нарешті зробила те, чого вони чекали роками.
Не знали, що вона зараз далеко від клубу.
Не знали, що стоїть у старовинному маєтку серед лісу.
 Не знали, що чоловік, якого вони вважали просто неймовірно красивим незнайомцем, насправді був вампіром.
І найголовніше — не знали, що за Еліс уже полюють цілі клани.
 Для Анни та Стеф це була просто найромантичніша ніч у житті їхньої подруги.
Для Еліс — початок зовсім іншого життя.