Випадковість чи доля?
Іронія
Клуб належав Девіду.
Для звичайних відвідувачів він був лише одним із найпопулярніших закладів міста — місцем, де можна було провести ніч, забувши про все на світі.
Але для Девіда це було його територією.
Він знав кожен коридор, кожні двері, кожен закуток цього місця. Знав, хто заходить усередину, хто виходить і що відбувається за зачиненими дверима.
Тієї ночі він був у своєму кабінеті на верхньому поверсі.
На столі лежали документи, телефон безперервно сповіщав про нові повідомлення, а за панорамним вікном мерехтіли вогні міста.
Девід навіть не підозрював, що зовсім скоро в його руках опиниться те, що його родина шукала століттями.
Кулон.
Він не знав, що його власник уже відчув його пробудження.
Не знав, що дівчина, яка щойно переступила поріг клубу, носить реліквію
Еліс сміялася разом з Анною та Стеф, абсолютно не підозрюючи, що кілька пар очей уже стежать за нею.
Одні — людські.
Інші — ні.
А десь на верхньому поверсі Девід раптом відчув знайоме тепло.
Його погляд різко змінився.
Руни на його руці ожили.
Він повільно підвів голову.
Кулон був поруч.
Зовсім поруч.
І цього разу він не втратить його.
#3047 в Любовні романи
#807 в Любовне фентезі
#62 в Містика/Жахи
Відредаговано: 22.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
