8. Затишшя перед бурею

Мелася віддалялась від своєї команди, слідуючи за Алексом. Дівчина чудово розуміла, що лише відкладає свої неприємності, а не вирішує їх. Вона була певна, що по поверненню розпитувань не уникнути. Та десь всередині Меланка щиро сподівалась, що за день друзі призабудуть знайомство з Алексом, а Влад встигне випустити пар на комусь іншому. Меланка та Алекс завернули за ріг кафешки і чоловік зупинився, щоб почекати на дівчину, котра насуплено пленталась позаду.

- Зла? - посміхнувся Алекс, дивлячись на Меланку, котра виглядала наче надутий хом’ячок.

- Ти просто взяв і спитав в них? - розвела руками дівчина, очікуючи пояснень.

- А хіба не так роблять нормальні дорослі люди? - схрестив руки Алекс, спостерігаючи за смішними рухами Меланки.

- Ні! - заперечила дівчина. - Можна було почекати поки вони від’їдуть, або просто написати мені і я б сама спробувала якось відстати від них. Або взагалі спершу мене спитатись чи хочу я їхати в цей парк.

- А ще можна було б цілих три дні спостерігати як ти катаєшся хвостиком за своєю командою і не знаєш як сказати їм, що хочеш просто спробувати щось нове і з кимось новим. - лагідно, наче до дитини, промовив Алекс і легким рухом заправив золотаве пасмо дівчини, що від злості вибилось з-під шолому. - Та й я спитав чи ти хочеш поїхати зі мною. Ти могла не погодитись. Але ж зараз ти тут.

Меланка не знала що відповісти на це. Вона просто стояла й дивилась на нього широко розплющеними очима. В цілому, чоловік був правий. Познайомитись і запитатись чи можна вкрасти Меланку було дуже ввічливим з його боку. І це було б красивим жестом, якби його змогли оцінити, й без того не надто дружні до Меланки, члени команди. 

- Ти красива, коли злишся. - Алекс вирішив геть вибити дівчину з колії. - Поїхали?

Мелася прямувала за Алексом, навіть не розбираючи куди саме вони направляються. Приїхавши під черговий витяг, в око одразу кинулась велика кількість людей. Черга на кріселка була набагато більшою, аніж в попередній день і утворився тісний натовп. Декотрі лижники й зовсім намагалсь якомога швидше пройти вперед, пробиваючи собі шлях поміж людей і тим самим розштовхуючи їх. Несподівано для себе, Мелася виявила, що Алекс переставив свою лижу, взявши Меланчині лижі поміж своїх. Широкоплечий чоловік стояв позаду, виставивши руки з палицями вперед і ними ж загороджував Меланку від того, щоб на неї хтось наїхав чи навалився. 

- Мої батьки завжди робили так, коли я був малий. - сказав на вушко дівчині Алекс.

Якби він тільки міг бачити наскільки сильно Мелася залилась рум’янцем і наскільки голосно застукало її серце. Вона стояла й спиною відчувала Алекса, котрий не надто притискався до дівчини, але захищав її своїм тілом від натовпу. Дівчина виглядала такою крихітною в майже обіймах Алекса. Коли лижники врешті опинились на кріселку, Мелася виявилась між Алексом й страшенно товстим незнайомцем, що широко розкинувся. Алекс майже інстинктивно закинув руку на спинку кріселка й легким рухом підсунув Меласю поближче до себе й подалі від товстуна. Він бачив як дівчина губиться й ховає погляд, проте не збирався відступати. Чомусь всією душею хотілось оберігати її від товстого нахаби, натовпу людей під витягом і навіть її друзів, з котрими дівчина, вочевидь, не надто ладнала. 

- То як пройшов твій день? - невимушено запитав Алекс, сидячи в півоберта до Меланки і все ще тримаючи руку на тендітному плечі.

Мелася намагалась відповідати не затинаючись й не виказуючи своєї розгубленості. Прямолінійна поведінка чоловіка відверто лякала дівчину. І хоча Алекс не переходив межу, та все ж це було занадто незвично для Меланки. 

За п’ятнадцять хвилин обоє лижників стояли на вершині спуску, на котрому розташовувався той самий сноу-парк. То був курорт в курорті з своїм окремим маленьким витягом, своїми правилами та своєю атмосферою. З половини схилу компактно розташовувались найрізноманітніші конструкції для виконання трюків та фігур. Меланка не знала назв і половини з них.

- Готова? - кинув погляд на Меласю Алекс.

- Мабуть. - невпевнено промовила дівчина.

- Не бійся. - підбадьорив чоловік і поїхав першим. 

Дівчина слідувала за Алексом, намагаючись не віддалятись. Саме в парку вона відчула себе так, наче заїхала на чужу територію. Насправді, так воно й було. В таких місцях зазвичай тусувались одні й ті ж люди, котрі в більшості знали одне одного. І як тільки Алекс з Меланією під’їхали до групки людей, що стояла на початку сноу-парку, вони одразу ж привітали новоприбулих.

- О, здоровий був, Алекс. - махнув хтось із гурту.

- Привіт всім! - чоловік потиснув руки декільком лижникам поруч. - Знайомтесь, це Меланія. Вона вперше в парку, тож будьте поблажливі.

- То он хто вчора вкрав нашого друга. - виступив вперед блондинистий сноубордист в яскравому костюмі. - Приємно познайомитись. Тепер я розумію тебе, Ал. 

- Це Себастьян або просто Себ. - відрекомендував блондина Алекс. - Той самий, що вчора проспав ледь не цілий день.

- І мені приємно. - Меланка потиснула руку чоловіку.

- Вирішив показати дівчині вищий пілотаж? - Себ грайливо штовхнув друга в плече. 

- Перестань, Себ. - посміхнувся Алекс. 

- Та досить скромності. - не вгавав друг. - Меланка, а ти знала, що він крутить сальто? 

- Алекс казав, що вміє дещо… - відповіла дівчина, дивлячись на свого компаньйона.

- Дещо! - розсміявся Себ. - Давай, Ал. Покажи їй що ти вмієш.

Алекс став відмовлятись, посилаючись на погану форму, проте Себ був наполегливий. Найбільшим рушієм стали оченята Меласі, які з цікавістю дивились на чоловіка. Вона стояла й легенько плескала рученятами в білих рукавичках, заохочуючи Алекса. Вибору не залишилось. З перших секунд стало очевидним, що чоловік займається цим вже дуже давно. Він майстерно підстрибував та крутився на вильотах, з легкістю ковзав на перилах. Чоловік видавав найрізноманітніші трюки, котрі Меланка могла бачити хіба що на Ютубі. Та найцікавішим стало те хвалене сальто на великому трампліні. Алекс, з легкістю птаха, крутанувся в повітрі на великій висоті й плавно приземлився неподалік компанії, що голосно аплодувала.