4. Переломний момент

Зранку сумні думки відступили і Меланія в повній готовності вийшла із своєї кімнатки назустріч новому дню. Після ситного сніданку студенти напакувались в автобус, що мав відвезти їх до самого курорту. База, на котрій вони жили, знаходилась в сусідньому селі і була, вочевидь, вибрана університетом в цілях економії. 

За якісь двадцять хвилин їзди команда лижників стояла в центрі гірськолижного курорту. Навколо панувала метушня. Море людей, які снували туди-сюди, різноманітні кафе та магазини і голосна музика, що лунала звідусіль. В Меланії розбігались очі. Як же давно вона не була тут. Як же сильно все змінилось. А може це вона слабо пам’ятала, бо востаннє була тут ще дитиною.

Студенти купили квитки на витяги і попрямували підкорювати гори. Вже сидячи на кріселку, Меланка крутила головою навсебіч і розглядала курорт з висоти. Від захоплення дівчина навіть забула про вчорашню неприємність у вигляді розмови з Владом. А коли вона врешті ступила на лижі й розпочала свій перший спуск, то й зовсім перенслась в стан ейфорії. Голубе небо, білосніжний та пухкий сніжок. Чого можна хотіти ще?

Як виявилось, можна хотіти ще спокою. Або простої людської поваги. Вже через перших три спуски дівчині захотілось від’єднатись від гурту й покататись самій. Причиною такого відлюдного бажання став Влад, який постійно дратувався на все та на всіх і тим самим псував казковий настрій. Хлопець не оминав стороною й Меланку. Чого приховувати, їй діставалось найбільше.

- Чого ти їхала так довго? Тебе точно варто тримати в команді? - кепкував з дівчини хлопець, але вона не реагувала, роблячи вигляд що це й зовсім не до неї. 

Не зачіпав Влад хіба що Настю, яка завжди стояла поруч і сміялась з абсолютно будь-якої нісенітниці своєї пасії. Але навіть із Настею хлопець поводився так, наче вона йому ще й винна за те, що він зустрічається з нею. Це було найбільш дивним для Меланії, адже в її очах Настя була хоч і заразою, та все ж самодостатньою дівчиною. Як вона терпіла таку поведінку, і найголовніше для чого, залишиться загадкою.

Якщо перша половина дня пройшла ще так-сяк, то друга почала ставати нестерпною. Вже на обіді Настя “випадково” впала, проливаючи сік в сторону Меланії. Добре, що дівчина вчасно зреагувала і залишилась сухою. А далі пішло більше образ від Влада і всі вони були звернені на нещасну дівчину. Він більше не зачіпав відверто жорстокі теми, а лиш ковзав на грані, прикриваючись тим, що це всього лиш безневинні дружні жарти. Та Меланка не впадала у відчай, бо постановила собі, що ніщо й ніхто не зіпсує їй цю поїдку. Якби лишень відірватись від інших і врешті насолодитись тишиною гір.

- Слухайте, я тут заскочу на іншу трасу. Вона мені так сподобалась, що я б проїхалась по ній ще раз. - заговорила Меланія до своєї групи.

- О, вже все? Накатались разом? - Влад просто не міг не вставити свої п’ять копійок. - От така вона вам подруга. Їдемо в гори разом, а катаємось нарізно.

- Один окремий спуск це зовсім не нерізно. - поставила руки вбоки Меланка. 

- Та їдь, куди хочеш. Може загубишся. - махнув рукою Влад, а Настя зовсім недоречно розсміялась писклявим голосочком.

- Мелась, давай я з тобою. Щоб не загубилась. - підморгнув Артур.

- Давай. - зраділа компанії друга дівчина.

- А знаєте що? Мені теж та траса сподобалась. Я з вами. - відповів Влад і вже насуплено направився в сторону Меланки.

- І я, і я! - дріботіла за ним Настя.

Меланка могла лише зітхнути. Як б не старалась дівчина вислизнути від друзів решту дня, Влад всеодно вперто не збирався полишати Меланку. Наче йому було недостатньо розваг на курорті, а знущання над дівчиною якраз доповнювали насолоду.

Вже ввечері потомлені студенти тягли свої ватні ноги до будиночку. День катання витягнув усі сили, проте після вечері й теплих напоїв молодь стала знову веселитись в холі, обговорюючи день. Меланка ж після вечері забралась до себе в кімнату, не бажаючи більше ні хвилини проводити в компанії Влада. Дівчині з головою вистачило цілого дня на спусках, де він затихав хіба що коли спускався згори донизу. Обличчя Влада аж світилось задоволенням, коли він бачив як старанно Меланка намагається його уникати і як зовсім невесело проходить її відпочинок. Вже перед сном дівчина зловила себе на думці, що їй залишилось всього чотири дні перетерпіти і від цього стало гірко. Хіба на відпочиноку принято з нетерпінням рахувати дні до від’їзду.

Наступний день не приніс змін. Язикатість Влада говорила про те, що хлопець був в доброму гуморі, а отже колючих фраз сьогодні буде багато. Меланка ж вирішила спробувати іншу стратегію й стала спускатись із трас повільніше звичайного. Ніхто не любить чекати під витягом, коли хочеться кататись. Тож за розрахунками дівчини, друзі погодяться на те, щоб розділитись, коли вона запропонує це наступного разу. 

Насправді ця ідея виявилась правдивою, хоч і спрацювала вона зовсім не так, як того хотілось б дівчині. На одному із спусків Мелася не спішила примчати під витяг, а спокійно виписувала рівномірні дуги на снігу, підіймаючи красиві стовпи снігу за собою. Дівчина відточувала техніку, лягаючи в поворотах до землі. Вона так захопилась їздою, що коли спустилась до витягу, то не одразу зауважила, що серед натовпу немає її друзів. Натомість стояв один лиш Влад із посмішкою на обличчі.

- Нарешті. - закотив він очі. 

- Де всі? - запитала захекана дівчина.

- Покинули тебе. - серйозно сказав Влад. - Впринципі, як і всі твої близькі.

- Покинули? - Мелася ніяк не могла в’їхати до чого веде хлопець.

- Слухай, їм набридло з тобою тягатись. - Влад говорив вже не посміхаючись, а напрочуд голосно та серйозно. - Слухати яка ти бідна та нещасна, одинока та самотня. Кому це взагалі може подобатись? Люди приїхали сюди розважатись, а не няньчитись з сирітонькою.

- Та я наче ніколи не жалілась на… - тихо почала розгублена Мелася, але Влад і чути не хотів що там бурмоче дівчина.