Епілог

Пройшов рік.

За Віктора я більше і слова не чула. Взагалі не знаю, що з ним і де він.

Саша знайшла свою другу половинку, і от скоро вони з хлопцем їдуть у подорож.

А ми з Роббі за декілька днів одружуємося.

Чоловік зробив мені пропозицію в Лондоні, біля Біг-Бена.

Я стояла захоплено розглядала споруду, а коли повернулася, то побачила Роббі на одному коліні і з обручкою.

А знаєте на яке число назначене весілля?

На дванадцяте грудня.

А вгадайде де ми його будемо святкувати?

В «Incredible». Роббі договорився з власником і зарезервував приміщення.

В Україні ми влаштували невеличку вечірку, куди запросили найближчих декількох друзів і родичів. А от в Англії вже мало бути велике пишне святкування із запрошеними VIP гостями, та і преса я думаю туди би прорвалася, як же ж без того.

Цей маштаб мене трохи бентежив, але ж я тепер була нареченою відомого артиста, тож доведеться звикати. Хоча з ним це не буде проблемою. З ним я і у вогонь і у воду. Так само як і він зі мною.

Моя весільна сукня була неймовірною. Пишний фатиновий низ, і легко прикрашений намистинками та дорогоцінним камінням верх. Та і зачіска і взуття, і ресторан де ми святкували все було шикарним.

Вихід до гостей у нас був під пісню, яку написав і подарував мені Роббі.

Можливо це все банально, але я така щаслива, тож мені плювати що скажуть та подумають інші.

Я зробила правильний вибір, коли пішла за покликом серця.

Ах і до речі, ніколи не кажіть ніколи. Ми справді самі собі створюємо ось це «ніколи».