Розділ 31

- Господи! Нарешті я тут. Сподіваюся я все таки встиг. – співак подивився на годинник на лівій руці. – 12.40… Саша, надіюся ти змогла…

Музикант зайшов у середину, і швидко пробігши коридором знайшов зал в якому проходила церемонія.

- Наречений, можете поцілувати наречену. – почулося за закритими дверима.

- Гірко! Гірко! – пролунало слідом.

- Чорт! Чорт! Невже я не встиг?! – чоловік стукнув зі всієї сили по стіні кулаком, а потім декілька раз ногами. – Я не встиг… - він сповз по стіні і закрив обличчя руками. – Я не встиг… - тоді він піднявся, і знову декілька раз стукнув рукою по стіні.

- Роббі… - раптом почулося за його спиною.

Чоловік різко, шоковано завмер, а тоді повернувся.

- Аліса? – він оторопів на місті, ніби статуя. – Але ж… але ж… Там… А ти… А хто тоді там?

- Не знаю. Якась пара одружується. – посміхнулася я.

- А ти… Ти… - досі розгублений чоловік і слова не міг вимовити.

- Ні. Я не змогла. – ми досі стояли на відстані п’яти метрів і дивилися один на одного. – Ти там довго ще збираєшся стояти? – засміялася я.

- Чорт, і справді… - він підбіг до мене і так прижав до себе, так поцілував, що я мало свідомість не втратила від тих емоцій. – Моя… Моя… - говорив Еванс і обціловував все моє обличчя і шию.

- Та досить тобі… - я розсміялася. – По-перше, мені лоскотно, а по-друге, я через твої поцілунки дихати не можу.

- Добре, добре. – він припинив, а тоді так ніжно подивився на мене. – Хоча ні, ще трошки. – чоловік знову взявся за своє. – Мені ніколи не набридне це робити.

- Ну серйозно, досить. Краще просто обійми мене. – я мило і закохано глянула на нього.

Роббі так і зробив. Він дуже сильно прижав мене до себе, а тоді ще й підняв і покрутив, а потім ще поцілував.

- Я люблю тебе. – прошепотів мені на вухо співак.

- А я люблю тебе. – відповіла, так само пошепки я.