Розділ 3

От вже майже рік пройшов від тоді як я була на виступі Роббі Еванса.

Не знаю як у його житті, а у моєму дещо таки змінилося.

Я закінчила університет і отримала диплом бакалавра. Влаштувалася працювати у приватну школу вчителем музики у початкових класах – ця робота мені дуже подобалася.

Також у мене з’явився хлопець, з яким ми недавно з’їхалися.

Його звуть Віктор, йому 30, працює менеджером у одного з відомих українських співаків, але сам людина не зовсім творча, скоріше прагматична та ділова.

Він дуже хороший та добрий, гарно до мене відноситься, і схоже що любить, а от чи люблю я його…

Я думала, що так, але чесно кажучи, в середині мені щось ніби заважало, ніби щось було не так. За декілька місяців наших стосунків я так не разу і не сказала йому «Я тебе люблю!». А він казав.

Та було і те, що залишалося незмінним.

Кожні вихідні я по вечорах, інколи з Сашою, інколи з Віктором, а бувало і сама ходила в ту кав’ярню - «Incredible», попити кави.

Хоча… А чи просто пити каву я туди ходила?

Скоріш за все підсвідомо я постійно сподівалася, що в один день він все ж знову з’явиться там з своєю чарівною музикою. Я постійно переконувала себе, що він мене цікавить тільки через його творчість, тільки через його голос, хоч інколи і виникали сумніви на рахунок цього.

Чесно кажучи я навіть намагалася знайти його в соціальних мережах, та марно. Я хотіла знайти його пісні в Інтернеті, але так як Роббі був, лише початківцем, то знайшлося лише декілька не зовсім якісних відео в Ютубі. І з часом я припинала пошуки. Одним словом, так як я колись і казала для Саши, ми вже більше ніколи не побачимося.