2

2

- У вас може клапан забився. Треба його почистити. - пояснив Владлен. - А воду ми зараз злимо - і ви заберете свій одяг. Тут шланг спеціально для зливу. Мені потрібна низька широка ємність, щоб злити воду.

Соломія дала низький широкий таз.

Владлен відкрив одну кришку, що знаходилась внизу пральної машини, дістав шланг, який був зафіксованим, затримав його над тазом та відкрив кришку на ньому.

І води стільки потекло!

Чоловік повернув шланг на місце, вилив воду у ванну.

Помив руки.

Відкрив пральну машину та дістав одяг з неї. 

Владлен віджав його та простягнув Соломії.

- Тримайте. Висохне до завтра. Тільки треба буде трохи попрасувати. З приводу самої машини: зараз її покладу набік та дістану сам клапан.

Хлопець з легкістю підняв машину, виставив її у коридор та поклав на бік. Дістав клапан, почистив його та повернув назад. Поставив пральну машину на її місце.

Підключив її до електричної мережі.

Увімкнув на режим віджиму. Дочекався закінчення програми.

- Все. Працює. - повідомив Владлен.

- А скільки я винна за роботу? - поцікавилася Соломія.

- Та не скільки. Ви ж моя сусідка.

- Якось не зручно... Давайте я вас пригощу чимось. Я піцу спекла. Вашій дівчині сподобається.

- Ліза - моя дружина. Ми тиждень тому одружилися, ось і купили квартиру в цьому домі.

- Ваша мати мабуть гордиться вами. Все вмієте, безкорисні. Виховані. - похвалила Соломія.

- Я не знаю своєї матері. Вона мене залишила в пологовому будинку двадцять три роки тому двадцять дев'ятого лютого. - пояснив Владлен.

- А з якого ви міста?

- Із Запоріжжя. Знайшов роботу в столиці - ось і приїхали сюди жити. 

- А пологовий будинок який? - наполягала з питаннями Соломія.

- З п'ятого. Я пам'ятаю це точно, бо намагався знайти матір, даючи оголошення в соціальних мережах. Але ніхто не відгукнувся. - пояснив чоловік. - Я і так намагався знайти її. Найняв детектива. Розпитував її ймовірних сусідів. Вона зразу після пологів поїхала в невідомому напрямку з нашого рідного міста.

- А якщо відгукнеться, що тоді? - поцікавилися жінка.

- Чи пробачу я її? Чи буду любити свою матір, якої не знаю, зі смаком ненависті та образи, з відтінками смутку, але й з бажанням нарешті з нею зустрітися, щоб... Висказати про весь свій біль... чи нарешті зрадію, що знайшов її?

Соломія з обережністю дивилась на Владлена.

- Ой! Забула про піцу. Ось вам з вашою дружиною. Смачного. - поки говорила, жінка перекладала піцу на широку тарілку та простягнула її хлопцю. - А давайте я допоможу донести, а то у вас робочий кейс, вам ще двері відчиняти...

- А вам зачиняти. Я подзвоню у двері - дружина відкриє. 

Я хоча б викличу ліфт та подзвоню у ваші двері.

- Дякую. Можна і так.

Через дві хвилини Соломія вже дзвонила у двадцяту квартиру.

Ліза відкрила двері.

- Лізонько, це вам з Владленом. Він такий молодець у тебе. А ти така красунечка. Ви ж не проти, що на ти? - побачивши на їх обличчях згоду, побажала. - Смачного.

- Дякую. - вже дружелюбно промовила молода жінка. - Звертайтеся, якщо щось знадобиться.

- Дякую. - Соломія пішла.