Пролог

Пролог

В неділю сорокалітня Соломія вийшла викинути сміття на вулицю, бо сміттяропроводи в під'їздах були давно запаяні через не бажання колишньої компанії з будинкоустрою купувати якесь устаткування в кожен під'їзд для ремонту.

Навіть викинути сміття Соломія не могла собі дозволити отак просто, щоб не нанести макіяж, не зробити зачіску та не вдягти щось елегантне. Бо... не через те, що завджи за собою стежила...

Соломія просто соромилася показатися перед кимось в неналежному вигляді, щоб не продемонструвати свій справжній вік в сорок один рік, бо досі не була заміжньою та ніколи... офіційно перед оточуючими ніколи не мала дітей.

Постійні відчайдушні дії здаватися молодшою та відсутність родини, про яку треба постійно турбуватися, недосипати, давали результат, тому вона виглядала десь на тридцять... ну максимум на тридцять п'ять років.

Виходячи з під'їзду, відкриваючи та товхаючи важкі двері, вона випадково зіткнулася з ним... цим красенем, який одним рухом відштовхнув ці двері на себе, через що Соломія просто впала в його обійми...

- Вибачте... - промовила жінка, випрямляючись та відходячи.

- Ви мене вибачте. Я ваш новий сусід. - вибачився молодий чоловік.

- А... напевне з двадцятої квартири? - поцікавилася Соломія.

- Так. Якщо щось зламається чи треба щось налаштувати, можете до мене звертатися. Все вмію. - пояснив хлопець. - Я і працюю майстром по ремонту побутової техніки.

- А як же звуть мого нового сусіда? - вже намагаючись сподобатися, запитала Соломія.

- Владлен. Ось моя візитка.

- А я... Соломія. З тридцять першої квартири. - затримуючи дихання, ніжно промовила жінка, беручи візитку. - Це так добре: мати власного майстра по ремонту побутової техніки в одному під'їзді.

- Приємно було познайомитися зі своєю сусідкою. Мені час. - швидко проговорив Владлен.

- Мені теж було приємно нарешті познайомитися зі своїм новим сусідом.