1.1

— Ось, я вагітна від тебе, - кидаю перед ним на стіл шматок пластику, на якому чітко видно дві смужки.

Макс дивиться спочатку на тест, потім підносить на мене розгублений погляд.

— Ти впевнена? – запитує, на диво, спокійно.

— А ти сам не бачиш? - киваю на тест.

— Тобто, я маю на увазі, впевнена, що від мене? - зухвало запитує.

Оце вже навіть образливо.

— Максе, ти взагалі офігів? Я гарую на тебе двадцять три голини на добу, майже без вихідних. Я не маю вільного часу навіть піти у салон зробити манікюр. Від коли я працюю з тобою, я не мала ніяких стосунків, навіть побачень не маю. І лише одна ніч з тобою..., - все це я випалюю на одному подиху. Замовкаю, важко втягую в легені нову порцію повітря. - Клятий Сінгапур. Клятий контракт. Як так можна було облажатись?

— Ми облажались обоє, - качає головою.

Дивуюсь його витримці, навіть бровою не повів.

Голова паморочиться і я перетнувши кабінет, присідаю на софу, що розташована біля стіни. Закидаю ногу на ногу, спираюся на незручну спинку. 

— Це ти в усьому винен, - заявляю сердито. - Ти і твій невинний коктейль.

— Не я запропонував цілуватися на брудершафт, - зводить брови.

— Мене рознесло, - виправдовуюсь. - Я ж попереджала, що давно не пила, і що навіть маленька доза алкоголю зробить мене неконтрольованою. 

— Хто ж знав, що ти п'яною кидаєшся на чоловіків, як на ласий десерт, - промовляє досить весело.

— Не лести собі, - фиркаю. - Тебе ніхто не примушував. І взагалі, тверезою я б ніколи тебе не торкнулась. Робочі стосунки не повинні переходити у щось особисте.

— Аналогічно, - його тонкі губи смикаються у посмішці. - Я з колегами не сплю. Це була величезна помилка.

— Яка зараз коштує дуже дорого, - кажу задумано. 

Переводжу погляд на вікно. Надворі почався дощ і грубі краплі товчуть по склу. 

Як я могла так влипнути?

— Ти зробиш аборт? - запитує тихо, майже пошепки, наче боїться почути відповідь.

Дивлюся на свого боса, який уважно мене розглядає. В його очах немає ні краплі ніжності, чи романтики. Лише діловий блиск. Він не бачить в мені жінку, а я в ньому чоловіка. У нас суто ділові стосунки. 

Він мій бос, я його помічниця. І до тієї ночі в нас був ідеальний тандем. 

Ми добре працювали разом, розуміли одне одного з пів слова. Між нами була легка невимушена атмосфера, і ми могли навіть пожартувати одне з одного. 

Тепер все може змінитися.

— Навіть не думала про це, - відповідаю чітко. Кладу руки на живіт і зціплюю пальці у замок.

— Але ж ти не хочеш цю дитину. 

— Вона не запланована, це точно. Але це моя перша вагітність. І мені вже майже двадцять сім. Дурістю буде переривати вагітність лише заради роботи. Боюсь, що через декілька років я пожалкую про це. 

— А не пожалкуєш, якщо залишиш її? - він підводиться і повільно обходить стіл.

Спочатку здається, що він підійде до мене, але ні. Спирається на куток столу і схрещує руки на грудях. Продовжує мене уважно вивчати. Вперше за роки співпраці він так довго на мене дивиться. Зазвичай я отримую короткі байдужі погляди. 

— Натякаєш, що я можу втратити роботу?

— Я не збираюсь тебе звільняти, - хитає головою. - Але сама розумієш. Дитина вимагає багато часу. А ти одна. Хто буде про неї турбуватись, поки ти працюєш?

— Няню найму, - відповідаю сухо. 

— Няні дорого коштують.

— Ти мені гарно платиш, - усміхаюсь.

— Хочеш, щоб я платив тобі аліменти? - запитує прямо.

В цьому весь Макс. Він ніколи не ходить довкола. Не уникає проблем. Тому він побудував багатомільйонний бізнес. Він ділова людина.

— Я ще подумаю, - підводжусь і роблю крок у його сторону.