Випадковий зв'язок

Як пишуть в книжках

Все почалося як в шаблонному любовному романі. Між ними проскочила іскра, запалюючи пристрастю усе на своєму шляху. Можливо алкоголь вдарив в голову, а можливо щасливі обличчя новоспеченого подружжя.

Вероніка повернулася до готелю. Її подруга Неля сьогодні вийшла заміж. Тож Ніка, яка сьогодні вранці примчала до Чернігова на урочисту церемонію і святкування, а потім відтанцювавши майже усі танці, взявши участь у всіх конкурсах, навіть молоду викрадала з якимись молодиками, стомилася так, що ледь її ноги тіло до готелю донесли. Хотілося незрозуміло чого. З одного боку просто впасти на ліжко і відіспатися, а з іншого - хотілося продовження банкету. Тож, прихопивши в барі пляшку вина, дівчина на нетвердих ногах підіймалася сходами, наспівуючи собі під ніс одну з популярних нині пісень.

— Ммм, твій голос пестить мій слух,— пролунало ззаду.
— А ще що?! — Грайливо запитала Ніка, оглядаючись на високого, мужнього чоловіка, в темних очах якого виблискували бісенята.
— А ще мені подобаються твої ніжки, попа і волосся нічого так, запустив би в нього свою п’ятірню, — він грався своїми чорними бровами й посміхаючись підіймався все вище і ближче до дівчини.
— Та мені все в тобі подобається,— погляд його зупинився на декольте.— Скласти компанію?

Вказав рухом голови на пляшку вина, а погляд продовжували пильно дивитися в очі Вероніці. Від цього погляду дівчину спочатку кинуло в жар, потім стало прохолодно. Їй захотілося прикритися, немов вона оголена. Здавалося, що його погляд роздягає, пестить її. Стільки жадоби було в ньому, стільки пристрасті. Віддаючись їй, дівчина сама від себе не очікуючи, кивнула головою. А далі все було як пишуть в книжках. Один крок і чоловік обіймає її, запускаючи руку у волосся на потилиці, його гарячий подих гуляє її шиєю, вушком. Він притискає її до себе міцніше. Ніка відчуває його наміри й не має сил це зупинити. Його пристрасний і напористий поцілунок вибиває з легенів усе повітря, пляшка падає з рук на проліт вниз і розбивається. Та кому вже потрібне те вино?

Ніка незчулася, як опинилася на ліжку. Гарячі руки пестили її доводячи до божевілля. Вона палко відповідала і їх тіла сплелися в одне ціле. Це була найкраща ніч в її житті; найбожевільніша, найспекотніша. Дівчина навіть не здогадувалася, що вона може бути такою пристрасною. До цієї ночі вона вважала себе холодною і фригідною. Бо п'ять років відносин не подарували ані сотої частини того, що вона відчувала сьогодні. Можливо саме це було поштовхом до раптового сексу, від якого зносить дах. І прокидаючись поряд з цим випадковим чоловіком, Ніка ні про що не шкодувала. Ця ніч була варта того.

Тихо вибравшись з ліжка, щоб не розбудити незнайомця, дівчина знайшла свій одяг, одягнулася і вислизнула з номера. Зачиняючи двері посміхнулася, поглянувши на 444 номер. Четвірка - це її улюблена цифра.

Час спливав, треба повертатися додому, до звичних справ, роботи. Тож швидко прийнявши душ, під час якого вона все згадувала дотики й поцілунки чорнобрового, зібравши речи, Ніка покинула готель і, викликавши таксі, відправилася до вокзалу.

Дорогою вона розмірковувала над своїм вчинком. Їй не було соромно. Вона місяць як вже вільна. Її колишній, з яким вони п'ять років були разом, просто їй зраджував. Застукавши його з якоюсь дівкою у їхньому ліжку, Ніка не отримала навіть вибачень. Все, що їй дісталося, коли вона викидала його речі це його слова, що вона холодна, фригідна сука. Та тепер Ніка знала, що її тіло вміє відчувати й насолоджуватися.

Не як у романі або час хапатися за голову

Ніка, відкриваючи лист з лабораторії, перехрестилася. Та це не допомогло. В результатах стояла відмітка "позитивно". Аналізи показали, що вона ВІЛ-інфікована. В цей момент життя неначе закінчилося, все про що дівчина мріяла, тепер здавалося недосяжним і надто далеким. Це з'їдало її з середини. Страшна новина обвалилася каменем зверху, прибивши й забравши силу волі, бажання жити далі. Спершу була думка, що це якась помилка, все що завгодно тільки не це і не з нею. Потім вона постійно читала і вишукувала інформацію, плакала, проклинала свого колишнього, який на останок подарував їй ВІЛ. Відчуття безвихідді, приречення накривали все з більшою силою.

З Чернігова приїхала Неля, щоб її підтримати. Але Вероніка була настільки розбита, що їй було байдуже сама вона чи хтось є поряд. Скоріше їй було б краще залишитися на одинці, щоб ніхто не заважав бідкатися на долю і ненавидіти усіх навкруги.

— Що тобі сказав Роман?— Вивела з роздумів подруга.
— Я не хочу імені цього козла чути! — Закричала Ніка. — Ти думаєш, це він мені повідомив новину?! Ні, це доброзичливий його товариш! Я б дізналася про це, вже коли б подихала. І когось би заразила... О, Боже!

Розуміння, що є одна людина, яка постраждала, привела Ніку до тями.

— Нелю, що ж робити?
— Поясни?— З підозрою запитала подруга.
— Нелю…— ледь не плакала дівчина,— в ніч твого весілля, я зустріла чоловіка, ми кохалися. І, як ти розумієш, без захисту.
— Ти мені не розказувала!— Пожурила Ніку, — я б за тебе пораділа, якби не наслідки.
— Я хотіла залишити спогади лише для себе, тому і не казала. Йому треба повідомити.

Ніка була рішуче налаштована. І хоча Неля була проти такого рішення, та це трохи приводило Вероніку до тями й витягували з трясовиння гіркоти та розпачу. Тому вона підтримала свою найкращу подругу.

Зняти номер в тому ж готелі й заплатити працівнику за інформацію, виявилося зовсім неважко. І от інформація з журналу реєстрації лежить перед Нікою. Соколов Руслан Петрович. І номер телефону. Та от набрати номер виявилося не так легко, як його отримати. Неля залишила її на самоті, поїхавши додому, а Вероніка все не могла наважитися. Кілька разів вона набирала, але натиснути кнопку виклику — мужності не вистачало.