Випадковий тато

Примирення

Наступного вечора Олег прийшов із маленькою коробкою.

— Це — не подарунок, — сказав він. — Це вибачення. І обіцянка.

Він відкрив коробку — всередині була крихітна лампа у вигляді зірки.

— Коли тобі буде страшно, увімкни її. І згадай, що я поруч. Навіть якщо не видно світло — воно є.

Марта дивилася на лампу, а потім на нього.

— Ти не мусиш бути досконалим, — сказала вона. — Просто будь. Бо це… достатньо.

Він підняв її руку до губ.

— І я буду.

Вони сиділи так довго — просто поруч, не торкаючись, але відчуваючи присутність одне одного.
І в цю тишу вплелися нові обіцянки — не про казки, а про реальне життя.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше