Наступного вечора Олег прийшов із маленькою коробкою.
— Це — не подарунок, — сказав він. — Це вибачення. І обіцянка.
Він відкрив коробку — всередині була крихітна лампа у вигляді зірки.
— Коли тобі буде страшно, увімкни її. І згадай, що я поруч. Навіть якщо не видно світло — воно є.
Марта дивилася на лампу, а потім на нього.
— Ти не мусиш бути досконалим, — сказала вона. — Просто будь. Бо це… достатньо.
Він підняв її руку до губ.
— І я буду.
Вони сиділи так довго — просто поруч, не торкаючись, але відчуваючи присутність одне одного.
І в цю тишу вплелися нові обіцянки — не про казки, а про реальне життя.
#562 в Жіночий роман
#2019 в Любовні романи
#435 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 06.08.2025