=38=

Наші губи майже зіткнулися, але тут наче втрутилася сама доля.

Я навіть не одразу зрозуміла, що саме сталося. Човен хитнувся, а вже наступного моменту мене обдало крижаною водою. Холод скував тіло. Одяг різко потяжів та потягнув на дно.

Я спробувала ковтнути повітря, але втягнула лише рідину і миттю захлинулась.

Ох, чорт, я зовсім не вміла плавати.            

Дивно, звісно. У селі жила поруч із річкою, але так і не навчилася там плескатися, ніколи не вирушала на глибину, тільки біля берега могла погратися з іншими дівчатками та хлопцями.

А тут... мої ноги бовталися у воді, не відчуваючи жодної опори. Вбрання за секунду намокло та перетворилося на камінь.

Жах. Мене затрясло від хвилювання. Однак по-справжньому злякатися я не встигла, адже навколо мого тіла обвилися сильні гарячі руки та витягли на поверхню.

Я закашлялася.                                                  

– Аня, вибач, я ідіот, – сказав Рустам. – Смикнувся вперед, потягнувся до тебе та зовсім забув, що ми знаходимося в човні.

До мене дійшла суть того, що сталося.         

Отож, як усе розгорнулося. Човен просто перекинувся від різкої зміни в розстановці ваги.

– Обійми мене, – наказав Карімов. – За плечі.

Я вмить підкорилася, розуміла, що можу знову почати тонути та дуже цього злякалася. Вхопилася за чоловіка міцніше, але тут він вчинив дивно і страшенно збентежив мене.

Масивні долоні пройшлися по моїм стегнам, по попі. Нехай і через одяг, але я здригнулася від такого відвертого контакту. Тіло обдало жаром, пекучі мурашки розповзлися під шкірою.

– Рустам, ви… ти… що ти таке робиш? – Насилу пробурмотіла я та мимоволі округлила очі від здивування.

– Тримайся.                                                      

Він буквально обвив мої ноги довкола свого мускулистого торса. Змусив обхопити себе стегнами. Дуже міцно.

Ох, я почервоніла та геть забула про клятий холод. Вода перестала здаватися крижаною. Чи я просто звикла? Перший шок потроху відступав. Але звикнути до такої тісної близькості Карімова я б точно не зуміла.

Якийсь час ми так і залишалися у воді. Мої пальці наче судомою звело, та я сама не помітила, як сильно вчепилися в широкі плечі Карімова. Мої губи тремтіли. Чоловік привернув мене ще ближче, стиснув в обіймах міцніше, майже повністю перекрив кисень. Він ніби вибив подих з легень.

– Чорт, – раптом промовив він. – Ти зовсім замерзла. Льодяна.

Рустам допоміг мені обхопити себе по-іншому, розгорнув та зробив так, щоб я притулилася до нього ззаду, зі спини.

Потім він поплив до берега. Усього пара потужних гребків – і він уже витягував мене з води. А далі невідомо звідки узявся сухий одяг, теплий плед, гарячий чай у картонному стаканчику, причому сам Карімов переодягатися та зігріватися чаєм не поспішав. Здавалося, йому взагалі не було жодної справи до власного стану, а може він і зовсім не відчував дискомфорт, промокнувши наскрізь. Його костюм був зіпсований, але навіть у такому вигляді чоловік не втрачав своєї звичної хижої привабливості.

Ось як він примудрявся? Ну як?                     

Салют продовжувався. Нічне небо постійно освітлювали спалахи. Діти кричали від захоплення.

Я глянула в палаючі чорні очі та усміхнулася.

Це краще за феєрверк. Набагато. Просто стояти та дивитись на нього ось так. Ловити чарівний момент. Справжня казка.

Я не збиралася думати про погане. Загалом намагалася не звертати увагу на думки. Лише відчувала.

– Ти в порядку? – Запитав Рустам. – Зігрілася?

Він розтирав мої руки через плед. Повсякчас окидав мене стурбованим поглядом, торкався долонею до мого чола, ніби перевіряв температуру.

Я розуміла, що швидше за все чоловік переживав щодо дитини. Якщо я вагітна, то подібне купання могло погано позначитися на здоров'ї малюка.

– Випий ще чаю, – сказав, простягаю нову склянку.

– Годі, все нормально.                                       

Він прибрав чай, віддав комусь із охоронців та нетерплячим жестом наказав своїм підлеглим сховатися подалі, бажаючи знову залишитися наодинці.

– Не хвилюйся, - сказала я. – Зараз тепло, я не могла застудитися.

Черговий, особливо яскравий спалах феєрверку практично засліпив нас. Я заплющила очі тільки на мить, а коли розплющила їх знову, то стала занадто пізно.

Рустам притягнув мене впритул до себе та накрив мої тремтячі губи своїм жадібним ротом, єдиним дотиком геть збив моє дихання.

Він поцілував мене так пристрасно, дико, одержимо, що я взагалі забула, де зараз перебуваю. Розум померк, оголилися емоції.

+++

Я сам не зрозумів, що накоїв. Вп'явся в її губи як божевільний, як справжній дикун. Розум помутився, у той момент я просто перестав себе контролювати. Повівся на одержимий порив, відпустив гальма, пірнув у темний вир.

Я ні чорта не хотів думати. Я жадібно пив її подих. Пив її саму. П'янів. Дурів. Я зовсім очманів. Зупинятися не бажав.

Вона завмерла. Завмерла від шоку. Напевно не відштовхнула та не заліпила ляпас лише тому, що я її зненацька застав.

А потім... потім ніжні губи ворухнулися, відгукнулися на мій шалений натиск, рушили зовсім злегка, ледве відгукнулися. Але мені навіть такої відповіді вистачило.

Дах зірвало за лічені секунди.                           

Я обійняв її, притягнув ближче, міцніше стиснув дівчину в обіймах. Тут же послабив хватку, боявся перебрати, злякати. Але видно моя поведінка настільки збила дівчину з пантелику, що вона навіть не намагалася чинити опір.

Заціпеніла. Затремтіла.                                        

Чи це від холоду?                                                   

Придурок. Я майже втопив Лазарєву. Потягнувся до неї, забув, де перебуваю, втратив зв'язок із реальністю. Човен нахилився, ми обидва полетіли у воду.

Диявол роздери. Я повинен бути обережнішим. Не можна так. Зовсім без мізків. Як хлопчик, як сопливий підліток. Та гірше! Наразив дівчину на небезпеку.