=10=

Тільки сьогодні я зрозуміла повною мірою, що означає вираз: птах у золотій клітці. Коли тебе хапають серед білого дня і замикають у чотирьох стінах. У двадцять першому столітті! В правовій державі! Карімов запропонував угоду і навіть великодушно дозволив висунути мені свої умови, але як він це запропонував, з яким виразом обличчя. Та по ньому чітко читалося: все одно все буде як він один захоче. Чортів Рустам Тиранович!

Хоча чого ще можна очікувати від такої людини як він: багатої, владної і що вже – не обділеної визначними зовнішніми даними. Він звик, що буквально все саме йде до нього в руки, звик купувати все, що душа забажає. Навіть людей.

Може, в його світі небожителів це все гаразд, так і прийнято, але в моєму все зовсім інакше. Втім, я не стала озвучувати йому своїх думок і попросила час добре обміркувати нашу розмову. Тільки він не знає, що обдумувати я буду не умови нашого майбутнього договору, а те, як вийти зі всього цього з найменшими для себе втратами.

Я ходила з кута в кут по кімнаті, яку мені тут виділили, признатися, кімнаті воістину королівського розмаху. Що ж, в скупості мого боса звинуватити було не можна. Тут навіть була власна ванна кімната з джакузі та простора лоджія.

Я відсунула розсувні двері та вийшла на балкон. І перше, що я побачила – величезний сяючий блакитною водою басейн. А потім побачила її – струнку засмаглу блондинку, що розляглася на білому шезлонгу.

Абсолютно гола.

Нічого ж собі тут порядки…

У першу секунду я буквально закаменіла від побаченого. Хто ця жінка? Звідки? Тут же, напевно повно камер та охорони, її можуть побачити! Але дівчину це, здається, зовсім не бентежило: вона лежала, підставивши променям пишні груди, а потім ліниво повела головою та подивилася прямо на мене.

Я так зніяковіла, ніби це мене, а не її, застукали голяка в неналежному для цього місці, та поспішила якнайшвидше зникнути геть з очей.

Хто вона така? Може, сестра Карімова?

Втім, думки про неї швидко змінилися на інші, більш насущні. Я все ще не могла зрозуміти, як мені бути, що робити зі своїм новим статусом.

Припустимо, я справді виявлюся вагітною, та що потім? Мого сина заберуть? Зовсім чи я зможу з ним бачитися бодай зрідка?

Він знатиме, хто його мати?

А якщо народиться дівчинка? Карімов хоче спадкоємця, але хто ж знає, яким чином все складеться.

Я пошкодувала, що не забрала контракт, вивчити його детальніше мені точно не завадило б. Може, вдасться скористатися своїм становищем і виторгувати собі вигідніші умови? Але не матеріальні, звичайно. Зовсім інші.

Зустрічатися віч-на-віч з Каримовим я страшенно не хотіла, адже хоч я і намагалася храбритися, але цей чоловік мене лякав. І бентежив.

Може, вдасться якось по-тихому проникнути в його кабінет, взяти контракт і так само тихо втекти назад?

Я вирішила, що бездіяльність гірша за ризиковані рішення, тому акуратно відчинила двері і виглянула в коридор – він був абсолютно порожній.

Але тут переді мною постала проблема номер два – як знайти його кабінет? Цей будинок такий величезний, що тут не обійтися без навігатора!

Я пам'ятала, що це десь у лівому крилі, тому озброїлася зоровою пам'яттю і, повернувши у найближчий коридор, побачила знайомі двері.

Десь з хвилину я прислухалася, чи там немає кого і тільки вже потім ризикнула прочинити двері. А там…

…Знову ця блондинка. Вона лежала на чорному шкіряному дивані, в руці скляна пляшка мінеральної води, світле волосся дівчини розкидалося по масивному підлокітнику.

І знову вона була зовсім гола.

Боже, може, вона просто не має одягу?

– Вибачте, я зайду пізніше, – я хотіла вже вийти, але почула тверде:

– Стій!

Блондинка манерно піднялася з дивана і, не соромлячись наготи, підчепила за тонкий поясок мереживний пеньюар.

Я намагалася сильно на неї не дивитись, але не помітити, що вона дуже красива була неможливо. Якщо це сестра Карімова, то їхня мати згрішила з Аполлоном, не інакше. Як ще можна явити світові настільки ідеально складених дітей?

– Значить, ти і є та сама Ганна, – розтягуючи голосні, промовила вона, безсоромно оглядаючи мене з голови до ніг. Навіть неквапливо обійшла по колу, від чого я відчула себе звіром під прицілом дула безсердечного мисливця. – Отже, така ти.

Її тон та поведінка загалом мені одразу не сподобалися.

– Яка – така?

– Ніяка, – виплюнула вона, від чого я буквально здивувалася. – Ні шкіри, ні пики. Де Рустам тебе взагалі підчепив?

Ну, знаєте…

– Я – мати його майбутньої дитини, а ось хто така ви?

– А я його дружина, – відрізала вона, і з мене миттю злетіла вся пиха.

Як же це – дружина? Карімов одружений? Але про це ніде і ніколи не було жодного слова.

Стоп. Навіть якщо це справді його дружина, яке вона має право так зі мною розмовляти?!

– Попрошу до себе більшої поваги, я тут, бо так захотів Рустам Тигранович! Мабуть, він вирішив, що саме я, а не ви зі шкірою і пикою годитесь на цю роль.

– Ти тут за випадковим збігом обставин, не більше. І я хочу, щоб ти одразу зрозуміла своє місце і навіть не думала мітити на чуже, ясно тобі чи ні? – Вона окинула мене зневажливим поглядом. – Ти лише інкубатор, курка-несушка, контейнер – як тобі буде завгодно. Обирай.

– Та як ви смієте? – я намагалася тримати себе в руках, але зрадливі сльози як на зло почали збиратися у куточках очей.

Я більше не бачила її краси – тільки перекошене жовчю та злістю обличчя.

Що я зробила їй такого страшного, щоб так зі мною розмовляла?

Якщо вона хотіла мене принизити, у неї це вийшло, я відразу ж відчула себе жалюгідною і нікому не потрібною, хоча зовні щосили намагалася не показувати виду, що мене хоч якось бентежать її слова.

– Думаєш, я не знаю, що ти це, напевно, все спеціально підлаштувала? – Прошипіла вона, наблизившись до мене майже впритул. – Якось рознюхала про плани Рустама, вигадала блискучий план, щоб підібратися до нього ближче. Завагітніла хитрістю, сподіваючись, що він закохається в тебе до безглуздя та кине весь світ до твоїх худих ніг? Навіть не сподівайся! Ти народиш і він тебе викине!