=4=

Ця дівчина одразу мені не сподобалася. Бліда, худа, на її обличчі тільки очі й видно. Виглядала вона ще гірше, ніж на фото в досьє, та була абсолютною протилежністю тієї Ганни Іванівни Лазарєвої, кандидатуру якої я схвалив кілька тижнів тому. Ось там так, фігуриста дама, як то кажуть – “кров з молоком”, ідеальний варіант, щоб виносити та народити здорового спадкоємця. А тут суцільне непорозуміння. Дуже сумнівна заміна. Потрібно відправити її на повне медичне обстеження та відгодувати, щоб набрала ваги. Мені потрібна здорова жінка, а не ця суха тріска.

– Сідайте, – сказав їй, відкладаючи папку з контрактом подалі.

А дівчина трохи не знепритомніла, трохи не впала під моїм поглядом. Затремтіла вся. Напруга аж відчувалася. Але потім Лазарєва раптом розпрямила плечі і посунула вперед, як королева, підборіддя догори задерла. Гарно пішла, дуже впевнено, доки на стілець не налетіла.

Я встиг підхопити її в останній момент, інакше вона прямо на підлозі переді мною б і розтягнулася. Тільки травм зараз не вистачало. Ці кілька днів з неї порошинки здувати треба.

– Обережніше, Ганно, – рикнув я, особисто допоміг дівчині зайняти стілець.

– П-пробачте, – пробурмотіла Лазарєва, округливши свої і без того величезні очі, лялькові вії затремтіли, да вона вся затремтіла в моїх руках як спіймане в капкан звірятко.

Цікавий здобич. Мабуть, щось у ній таки є. Наївність якась. Недосвідченість. Хоча якщо чесно, вона просто дівчисько. Ніяка. Нудна, відповідно до свого досьє, яке я читав і постійно бився з позіханням, майже заснув, поки вивчав. Ця Лазарєва виросла в глухому селі, приїхала підкорювати столицю, вступила до найгіршого інституту, а зараз тулиться в убогій халупі на пару з подругою.

Я посміхнувся, усвідомивши, що з такою наївною простушкою проблем точно не виникне, вона підпише будь-який договір і виконає кожен наказ без нарікань. Ось і добре, приступимо до справи, через півгодини зустріч з китайцями, а раніше кілька важливих дзвінків. Я й так витратив надто багато часу на те, щоб розібратися із тією клятою клінікою.

Звичайно, було простіше доручити все одному з моїх помічників, але я давно засвоїв головну істину: хочеш зробити щось добре, зроби все сам. Однієї помилки персоналу мені вистачило. Я не збирався припускатися нових промахів, бо викроїв п'ять хвилин на вирішення несподіваної проблеми, прагнув особисто все проконтролювати. Одну Лазарєву замінимо на іншу. Суть від цього не зміниться.

– Розпишіться, – сказав я і подав їй документи, сідаючи навпроти. – Це стандартна форма договору про нерозголошення.

– А навіщо нам такий договір? – раптом розхвилювалася дівчина.

– Питання серйозне, – спокійно пояснив я. – Наша розмова ніколи не повинна вийти за межі мого кабінету. Жодних інтерв'ю. Жодного спілкування з пресою. У разі порушення передбачено штрафні санкції.

Вона подивилася на документ, потім перевела погляд на мене, причому виглядала так, ніби я щойно заявив їй, що маю намір її розстріляти. Потяглася вперед, стиснула ручку. Заморгала часто-часто, а потім як зареве.

– Та не брала я нічого у вашого міністра! Не чіпала я його кляті папери! Вікно не відчиняла, вітром би ніякий документ з кімнати не видуло б. Я після того випадку минулого місяця дуже обережно прибираю. Що вам Ізергіль про мене наплела?

Чорт знає, що вона зараз верзе. Міністр. Ізергіль. Вона взагалі у здоровому глузді?

Я насупився, бо не виношу жіночі сльози. І взагалі, зайвий стрес може зашкодити вагітності. Треба це припинити.

Дівчина випустила ручку і закрила обличчя долонями. Чепчик покоївки злетів на підлогу, і я помітив товстелезну косу, закручену в пучок. Точно сільське дівчисько. Хто зараз такі коси у місті носить?

– Ганно Іванівно, заспокойтесь, – суворо наказав я.

Піднявся і підійшов до неї, перехопив тонкі зап'ястя і стиснув, намагаючись привести дівчину до тями.

Встряхнути її чи що?

Хоча з такою треба обережно. Занадто ніжна.

– Вибачте… я нічого не брала, розумієте? Клянусь! Я б ніколи... якщо хочете, можете одразу мене звільнити. Але я правда не...

– Достатньо вже! – я обірвав її незрозумілий потік слів, адже вже закипав від роздратування і втрачав терпіння. – Ви справді більше не працюватимете тут. Прямо сьогодні ви приїжджаєте до мого будинку.

– Що?! – дівчина навіть плакати перестала. Шмигнула носом. – Це у якому сенсі?

– У клініці припустилися помилки. Вас переплутали з іншою Анною Лазарєвою та замість рядового гінекологічного огляду вам зробили процедуру ЕКЗ. Так що вітаю, мабуть, ви вже носите мого спадкоємця.

---------

Дорогі читачі! Якщо вам подобається історія – обов'язково підпишіться на автора!