Епілог

Судовий зал був майже порожній. Лише адвокати, секретарка суду і ми з Глібом. Я знала, що у нього все готово для відбиття атаки. Але що він задумав? 

Атмосфера важка, але мені було цікаво спостерігати за Олегом. Він сидів у першому ряду, вперто втупившись у папери, які йому принесли.

— Ваша честь, — адвокат Гліба передав результати лабораторії, — ДНК-тест підтверджує, що пані Марго не є внучкою Сатвицького.

Я бачила, як Олег здригнувся, але на його обличчі швидко з’явився гнів. Він стиснув кулаки, і губи тремтіли від стримуваного люті.

— Це неправда! — вигукнув він, намагаючись зберегти самовладання, — Ви не можете мені цього робити!

— Докази є, — спокійно відповів суддя, не піддаючись на його крики. — Позиція позивача безпідставна. Суд не розпочнеться, оскільки доказів законності позову немає.

Я відчула, як всередині щось розслаблюється. Місяцями ми тримали оборону, і ось, нарешті, правда взяла верх.

Суддя зітхнув і додав:

— Крім того, на підставі ст. ХХХ Цивільного кодексу, панове Олег і Ірина отримують офіційну заборону наближатися до пані Марго та пана Гліба. Будь-які порушення будуть кваліфікуватися як адміністративне правопорушення та переслідуватимуться законом.

Олег змінив колір обличчя, його очі були повні люті та безпорадності. Ірина мовчки трималася поруч, але я бачила, як тремтять її руки.

Гліб стискав мою руку, і я відчула, що можу дихати вільніше. Він про все подбав.  Ми вийшли з суду, і я йшла поруч із ним, відчуваючи тепло його присутності.

— Нарешті… — прошепотіла я, ледве стримуючи посмішку. — Все закінчилося.

Вдома, у нашій квартирі, ми сіли на диван. Гліб обійняв мене за плечі, і я відчула, як його серце б’ється поруч із моїм. Він цілував мою голову, а я відчувала, що вперше за довгий час можу бути спокійною.

— Глібе… — я тихо видихнула, дивлячись йому в очі. — Я… Я вагітна.

Його очі спочатку розширилися від здивування, а потім повільно наповнилися радістю. Він притягнув мене до себе, і ми стояли так, притиснуті один до одного, у власному світі, де більше не було ні суду, ні інтриг, ні страху.

— Ми зробимо це разом, — прошепотів він. — Тільки ми двоє.

Я поклала голову на його плече і відчула, що життя нарешті повернулося на свої місця. Попереду була нова сторінка, світла, справжня і наша.

Якщо вам сподобалась книга - підпишіться на мою сторінку. Буде ще багато цікавого. З любов'ю ваша Ліліт!