66 Підлабузник

— Чому ти не сказав, що у вас з Людмилою спільний бізнес? — майже гарчить Марго.

А у мого їжачка виявляється запальний характер. Ще й ревнива. Я мимоволі посміхаюсь.

— Бо ніякого бізнесу нема, — кажу нарешті.

— Та невже? А вона стверджує протилежне!

Я зітхаю. Так і знав, що ранковий прихід Люди не несе нічого хорошого.

— Ти з нею бачилась? — питаю, насуплюючись. Бо вже не так і смішно.

— Звісно бачилась. Ти ж їй люб’язно підказав, де мене шукати!

— Де ти зараз? — уточнюю.

Якщо Люда так швидко відшукала Марго, значить вона стежила за нею. І мені це категорично не подобається.

— У торговому центрі! Наче ти не знаєш!

— Я б міг дізнатися через водія, але не контролюю тебе постійно. Тому в якому саме ТЦ — не знаю. А от те, що Людмила знала, де я — дуже бентежить. Йди до водія і їдьте до мене. Додому поїдемо разом.

Марго трохи сперечається, але потім погоджується, пригрозивши, що розмова продовжиться при особистій зустрічі.

Звісно, продовжиться. Якого біса Люда слідкує за моєю дружиною? Ревнощі? Бажання щось повернути? Вона чудово розуміє, що на розлучення я не погоджусь. Світлом йшов на це, без зайвих емоцій. Був засліплений пристрастю до Люди, але зрозумів: вона не та, з ким бачу своє життя. Люда не настільки дурна, щоб не розуміти цього. А отже, справа в чомусь іншому.

Коли Марго приїздить, я ретельно розпитую її про зміст розмови.

— Все, що вона казала, — повна нісенітниця, — запевняю її. — Сподіваюся, ти їй не повірила?

— А от не знаю, — відповідає Марго.

Я дивлюсь на неї, і мені хочеться одного — з’їсти її, або просто зацілувати.

— Ти мені не довіряєш, — констатую. — І я сам у цьому винний. Але щодо Люди — усе, що нас поєднує, це кілька років шлюбу, про який я жалкую. Вона випросила відступні при розлученні. А сьогодні прийшла в офіс з Іриною і попросила бізнес-консультанта, щоб вкласти гроші в якийсь бізнес. Це не означає, що у мене є з нею якісь справи. Я просто намагаюся обходитися з нею по-людськи. Вона ж роздула з цього велетенську брехню, — терпляче пояснюю Марго.

Вона мовчить, сидить, закусивши губу. І думаю, про що вона зараз думає. Слова Люди все ж заронили зернятко сумніву в її голову. Хоч Марго й не піддалася на провокацію колишньої, все одно буде обдумувати все це.

— Слухай, — змінюю тему. — Я люблю тебе і не збираюся повертатися до колишньої дружини!

— Добре, — нарешті киває Марго. — Будемо вважати, що я тобі вірю.

Я маню дружину до себе, і вона не пручається. Беру її за руку і саджу собі на коліна. Вдихаю аромат її волосся. Потім цілую за вушком — Марго розслабляється і тихенько хіхікає.

— Тобі треба йти в автошколу, — кажу тим часом. — Що скажеш?

— Хочеш економити на водії? — питає Марго з посмішкою.

— Хочу подарувати тобі машину, — відповідаю.

— Підлабузник, — знов посміхається.

— Я просто ідеальний чоловік, як не крути, — відповідаю, захоплюючи її губи в поцілунку.

Сексу в офісі у нас ще не було, і ця думка мене заводить. Марго крутиться у мене на колінах, зачіпаючи своїми м’якими сідницями чутливий елемент. Я не стримуюсь, веду руку по її коліну вгору, торкаючись внутрішньої частини стегна.

— Глібе! — двері в кабінет широко відчиняються. — До вас прийшов Мовчан… Ой!

Секретарка так само стрімко зачиняє двері, вилітаючи з кабінету. Момент зіпсований. Марго тихо сміється, ховаючи збентеження за сміхом.

— Наступного разу нагадай мені одразу замкнути двері на замок, — кажу я.