Глава 4. Танцювальна студія і герой-рятівник

Зранку о 5:30 вже прокинулася від хвилювання та нетерпіння.

Я сьогодні вперше йду на заняття! 

В квартирі абсолютна тиша, то ж я навшпиньки пробралася в ванну кімнату, потім так само мишкою прошурхала на кухню, де все зіпсував чайник, гучний та шумний.

Але ніби Дракон не прокинувся. 

О 6:30 повернулася до себе, трохи підмалювалася (не надто я полюбляю цю справу, особливо, перед фізичними навантаженнями), вдягла джинсики з пуловером і вийшла підкорювати світ.

- Добрий ранок, - почула ззаду і аж підстрибнула. Так задумалася, що забула про наявність ще одного, точніше основного, мешканця квартири.

Обернулася і обімліла.

Красень, нічого не скажеш. Темна сорочка, темний класичний костюм разюче контрастував зі світлою шкірою, білявим волоссям та сірими глибокими очима.

- Добрий ранок, - все ж зуміла взяти себе в руки. Чи й не диво, вродливий чоловік. Скільки таких по вулицях ходить, а в серіалах кожен перший -  красень. 

- Ти вже йдеш? – очевидно, що так, навіщо риторичне питання ставити?

- А що? – трохи нахабно запитала. До речі, з ним якось в мене виходить не боятися говорити як є, без цих «перепрошую» , більше того, знаходити потрібні слова у влучний час. 

- Я контракт підготував. Ознайомся, будь ласка, і постав підпис, - протягнув мені папку з документами.

- Дякую, ввечері почитаю, - поглянула на годинник, вже час виходити, щоб не спізнитися.

- До вечора, Віро, - глибокий тембр, аж пробрало. Всю промурашило.

Це я просто не звикла до чоловіків поряд, заспокоювала себе. Раніше зі мною жив лише татко, і то, я його не дуже часто бачила останнім часом через роботу. Відвикла.

- До вечора, - нявкнула як кішечка і граційно лапками попрямувала до пункту призначення.

Лапки, тобто, ніжки, звичні до навантажень, навіть не відчули відстані, голова заповнена думками, то ж і вона не помітила, що все, прийшла Квітка.

- Добрий день, я – Віра, - привіталася з керівником студії. Він же головний танцівник та засновник. 

Чесно кажучи, я бачила його в інтернеті, але наживо він виглядає набагато харизматичнішим. І молодшим. Не старший 35 років, може навіть молодший. Хто їх розбере? Зараз дівчина в 15 виглядає як в 25 і навпаки. З чоловіками аналогічно. Фіг зрозумієш той вік. То потрібно з природним даром народитися, щоб в 21 сторіччі розрізняти вік.

- Я – Андрій, ми з тобою спілкувалися, то ж ласкаво просимо до нас, почувайся впевнено, тут всі свої, - провів до симпатичної перевдягальні. Все в дзеркалах, ніби хтось тут з вельми специфічними смаками.– Чекаю через 15 хвилин. 

Я справилася за 5 хвилин і зайшла в просторий танцювальний зал.

7 дівчат і 9 хлопців. 

Всі дивляться на мене, а я на них.

Зберися, Віро, вір в себе!

- Нова Прима прибула, погляньте на неї, - почула я. Все як завжди – мир, дружба, жуйка. Всі добрі та привітні. Прямо як в нас було. 

- Всім привіт! – гучно промовила. Я не проти стати новою Примою. Тому ігнорую отруту. – Мене звати Віра і я нова танцівниця в студії, - Андрій якраз підійшов і почав плескати в долоні, всі неохоче приєдналися до нього.

Це що чекай скла в пуантах? Я рідко танцювала балет, але буває. 

В основному віддаю перевагу латиноамериканській програмі і, звичайно, вальс та всі його варіації.

Спортсмена з мене не вийшло, але я маю досить пристойний рівень.

Ми почали заняття і я розчинилася в танці, в атмосфері та випала з грішної реальності.

Час пролетів як птах. Мить і кінець дня.

В обід все ж познайомилася з приємними (на перший погляд, а далі розберемося) дівчатами – з Вікою і Анею, вони вже беруть участь в концертах та навіть гастролях!

З хлопцями поки що тримала дистанцію, лише на парних танцях зустрічалися.

Мені дуже сподобалося! Просто дуже-дуже!

- Віро, ти так гарно танцюєш! З такими темпами наступний місяць вже буде з виступами, - Андрій зустрів мене на виході, приємно посміхаючись.

Хваліть мене, мамо, хваліть.

Я задоволена собою і компліментом, аж світилася, хоч підʼєднуй до мережі, щоб не пропадав даром розряд енергії.

Хотілося ще танцювати, тренуватися . Більше. Потужніше. Сильніше.

Але розумію, що тіло – це інструмент, який потребує відпочинку та догляду.

- Дякую! – радісно відповіла і не пішла, полетіла, в квартиру Дракона.

По дорозі заскочила в супермаркет, що вчора надибала, набрала овочів, адже потрібна клітковина, нагребла кілограм 5 не менше, але то байдуже. 

Майже добігла додому, як мене перестріли на тротуарі.

- Дівчино, можна з Вами познайомитися? Ви така красива, - двоє перекрили мені шлях. От тобі і столиця. А зараз годин 7, не пізніше. 

- Хлопці, я перепрошую, але в мене є наречений. Він якраз чекає мене вдома. То ж прошу вибачення, - розвела руками, типу, валіть, хороші мої.