Я завжди вірила, що любов приходить тоді, коли ти найменше її чекаєш. Але ніколи не думала, що вона з’явиться у вигляді друга мого брата — того самого Саші, якого я бачила десятки разів на кухні з чашкою кави, в нашому дворі, в залі, у свята і будні.
Його сміх завжди здавався надто гучним, жарти — надто зухвалими, а погляди — надто уважними. Та він був "забороненою територією" — старший, серйозний, найкращий друг мого брата.
Я не пам’ятаю, коли саме все почало змінюватися. Можливо, в ту мить, коли він вперше підвіз мене після занять, і в салоні машини запанувала така тиша, що чутно було тільки, як б’ється моє серце. А може, коли його пальці випадково торкнулися моїх, і я вперше побачила в його очах щось... інше.
Ця історія — не про швидку закоханість. Це історія про дружбу, яка стала випробуванням, про заборонені почуття, про боротьбу з собою — і про любов, яка перемагає все.
Бо іноді доля приводить нас туди, куди ми боялись навіть зазирнути.