Розділ 23

Макс

Ранок я зустрів у спортзалі. Давненько його не відвідував, адже роботи було багато, а от сьогодні, якраз, з'явилося трохи часу на себе.

Після залу, який знаходився на декілька поверхів нижче моєї квартири, що дуже зручно, я піднявся до себе, і почав збиратись на роботу. Тільки-но я підійшов до свого панорамного вікна – застиг. Яке ж все таки гарне місто в якому я живу, і в дощ, і в сонячну погоду, і зранку, і ввечері – воно прекрасне.

Зробивши усі ранкові процедури, я поїхав на роботу. Судячи з плану, день сьогодні має пройти легко, ну якщо, звісно, нічого не трапиться.

- Доброго ранку, Максиме Олексійовичу. – Привіталася Аліна, як тільки я увійшов до приймальні.

- Доброго ранку. – Привітався у відповідь, і попрямував до себе.

Вже вкотре помічаю, що я подобаюся Аліні, проте не можу відповісти їй взаємністю, по-перше, я не змішую робочі відносини з особистими, а по-друге, мені подобається інша, хоч це здається не взаємно.

Мої роздуми порушив телефонний дзвінок. Взявши телефон, я побачив фото Сергія.

- Привіт. – Радісно вигукнув до брата.

- Привіт, Максе. Як справи? – Запитав у мене Сергій.

- Все чудово! У Вас там як, як моя хресниця?

- У нас теж все добре, вже скучили за тобою, а Стефа тим більше.

- Я теж вже за вами скучив. – Сказав я Сергію.

- Ти квитки вже взяв? – Запитав брат.

- Квитки? Які квитки? – Не зрозумівши нічого, перепитав брата.

- У Яни після завтра день народження! Ти що, забув? – Обурено запитав брат.

- Так, вибач, закрутився на роботі і забув. Сьогодні візьму квитки, не хвилюйся, завтра ввечері вже буду у Вас.

- От і чудово, чекаємо на тебе. До зустрічі!

- До зустрічі! Дівчатам привіт!

- Обов'язково! – Сказав Сергій і поклав слухавку.

Дідько! Я реально з цією роботою забув про день народження Яни, добре що хоч на цей тиждень роботи не багато, можна і дистанційно попрацювати.

До шостої вечора я вже зробив усе що планував на сьогодні і, навіть, встиг зробити дещо наперед, аби в Києві приділити більше уваги родині. Збираючись додому, я вирішив зателефонувати Святу. Після довгих гудків, він все ж підняв слухавку.

- Привіт, Святе! Ти чого так довго не відповідав?

- Привіт, Максе! У мене через 20 хвилин вистава. Готувався до неї, перевіряв звук. Загалом був трішки зайнятий.

- Ой, вибач, я не знав. Я хотів запропонувати до клубу сходити сьогодні, ну якщо ти зайнятий, то тоді іншим разом. – Відповів я.

- Чекай, я теж хотів тебе сьогодні запросити до клубу. Зустрінемося о дев'ятій, вже там.

- Добре, чудово, тоді до зустрічі.

- До зустрічі!

Я був трохи вражений, адже зазвичай Свят після вистав їде додому відпочивати, а тут сам запросив в клуб. Після дзвінка, я попрямував додому, до дев'ятої ще є трохи часу, тому можна трохи відпочити.