Макс
Після того як я приїхав додому, я не зміг заснути. Все думав, що ж могло таке трапитись, що Настя прилетіла додому раніше, та ще й не зателефонувала мені. Хоча, я ж їй ніхто, вона не повинна переді мною відзвітовуватися.
Весь ранок я боровся із бажанням зателефонувати Насті і надіслати їй квіти. Добре що хоч роботи у фірмі вдосталь і я зміг трохи відволіктися.
Ближче до вечора я все ж зумів зробити половину роботи, яка, якимось дивним чином, накопичилась за останній тиждень.
Тільки-но я трішки розслабився, у мене задзвонив телефон, а на екрані висвітилося фото брата.
- Привіт, брате. – Радісно кинув Сергій.
- Привіт, братику. Як ти? Як справи?
- Та все добре. Вдома вже, Яна і Стефа вітання передають.
- О, дякую, їм теж передавай, і поцілуй від мене.
- Обовязково! – Відповів Сергій. – Ти там як? Як справи на фірмі?
- Все добре. От тільки багато роботи накопичилось за останній тиждень, але я вже все наздоганяю. – Одразу почав запевняти брата.
- Це чудово! Я в тобі не сумніваюся!
- Дякую, брате.
- Ти мені краще от що скажи, ти коли збираєшся приїхати до нас? День народження Яни вже на наступному тижні.
- Оо.. Я думаю приїду за день до її дня народження.
- Сам, чи з мамою? – Запитав Сергій.
- Скоріше за все сам, у мами невідкладні справи виникли.
- Так може ти ту дівчину візьмеш із собою? Вона наче нічого така, і гарна і весела. – Трохи помовчавши, запитав брат.
- Ми ж із нею навіть не зустрічаємось, та й останній раз бачились тиждень тому, коли її в аеропорт підвозив…
- Ооо, таки вона тобі сподобалась, раз так сумно говориш. – Підловив мене брат.
- Ну є трохи. Але ми домовились що вона перед прильотом повідомить мене, щоб я її зустрів, тільки вона цього не зробила. Вчора бачив її у нашому клубі, та ще й не саму..
- Чого ти, можливо то був її друг, можливо у неї щось сталось. Ти не говорив із нею? – З надією запитав Сергій.
- Ну, по-перше, вона була не з чоловіком, а з дівчиною, схожою на її подругу. По-друге, я з нею хотів поговорити, та Свят мене відмовив, сказав що якби вона захотіла нас тоді бачити, вона б нас запросила, або хоча б подзвонила.
- Правильно він тобі сказав. Мало чого, може у них вчора були дівчачі посиденьки, а хлопці туди ну ніяк не вписувались. – Сміючись, говорить брат.
- Можливо і так. – Сумно сказав я.
- Так, ану переставай киснути. Вирішуй свої проблеми, і давай до нас. Ми вже засумували тут без тебе. – Бадьоро говорить Сергій.
- Домовились. Ще зідзвонимся!
- Добре. Бувай, брате!
- Бувай!
Розмова із Сергієм мене трохи підбадьорила. Все ж важливо з кимось ділитися своїми внутрішніми переживаннями, так жити легше стає. А щодо Насті, я сподіваюсь у неї все добре, хоча щось у середині мене підказує, що я не зовсім правий.
Після тяжкого робочого дня, я вирішив одразу поїхати додому відпочивати, адже та сьогоднішня паперова робота мене неабияк змучила.