Макс
Після від’їзду Сергія, час якось надто швидко йшов. Минуло вже два тижні. Останнім часом я кожного дня надсилав Насті квіти і залишав у них записки, залишаючись при цьому інкогніто. З кожним днем я все більше розумів те, що Настя мені подобається, і саме її я хотів би бачити поруч щодня. Саме сьогодні в театрі прем’єра, Настя буде знову в головній ролі нової вистави.
- Максиме Олексійовичу, можна? – Запитала моя секретарка Аліна.
- Так, Аліно, заходь.
- Хотіла нагадати що сьогодні в театрі прем’єра і ось принесла вам квиток. – Сказала Аліна і поклала конверт мені на стіл.
- Дякую, я пам’ятаю.
- Може чогось бажаєте? – Запитала дівчина.
- Так. Зроби будь ласка міцної кави, бо щось я не виспався сьогодні.
- Добре. Через п’ять хвилин принесу.
- Дуже дякую.
Добре попрацювавши на фірмі, я поїхав до театру, де мене вже чекав Свят. По дорозі я заїхав у квітковий магазин і купив великий букет рожевих піонів для Насті. Перед виставою я вирішив знайти Свята.
- Привіт, друже. – Пролунав голос Свята за моєю спиною.
- Привіт, Святе.
- Оу, кому такий гарний букет? Насті? – Запитав Свят.
- Так. Насті.
- До речі, завтра вона відлітає до Америки. – Ошелешив мене Свят.
- Як? Надовго? А коли вона приїде? І навіщо їде туди?
- Чекай, Максе. Ти так багато питань поставив, навіть важко відповісти. – Сміючись сказав Свят.
- Ну не тягни. – Гримнув я.
- Та не злись ти так. Летить вона десь на два тижні, до подруги на весілля.
- Ааа, зрозуміло. – Полегшено відповів я. – А коли у неї літак?
- Не знаю, якщо хочеш можеш сам подзвонити і запитати.
- Точно, чому я одразу про це не подумав? – Сам до себе звернувся я.
- От і я про це.
- Ну добре, пішли вже дивитись, бо ще хтось має звук налаштувати. – Сказав я.
- Так, ходімо. Артисти мають бути вже за кулісами.
- Ти тоді йди, а я наздожену. – Сказав я, прямуючи до Настіної гримерки.
Поставивши квіти на столик Насті, я пішов дивитись виставу. Вона як завжди була неперевершеною, а Настя просто прекрасна танцівниця, яку б роль їй не дали, вона просто ідеально її виконає. Після вистави, попрощавшись зі Святом, я поїхав додому. Вже вдома я вирішив набрати Настю.
- Привіт, Настю, сподіваюся ти ще не відпочиваєш? – Запитав я.
- Привіт. Та де там, тільки вийшла з торгового центру. А ти що, щось хотів?
- Так, я хотів привітати з прем’єрою. Вистава була прекрасною, як і ти!
- Дуже дякую, та прекрасна вистава це не лише мій успіх.
- Усі хто працювали над нею великі молодці!
- О так, це правда! – Відповіла Настя.
- І ще, я хотів запитати, це правда що ти завтра летиш до Америки?
- Так, правда, а що?
- Та Свят сьогодні сказав. Хотів запропонувати відвезти тебе до аеропорту, якщо ти не заперечуєш. – Запропонував я Насті.
- Емм.. Та ні не заперечую.. Все одно планувала їхати на таксі, але якщо ти пропонуєш, то я не проти.
- Чудово! О котрій в тебе літак?
- Літак об одинадцятій, а в аеропорту маю бути десь о десятій.
- Добре, тоді я заїду за тобою о дев’ятій. О десятій маємо бути на місці.
- Добре, адресу надішлю СМСкою.
- Чекатиму! До зустрічі!
- Бувай!
Не хотілося відпускати Настю так надовго, а пропозиція підвести її до аеропорту здалась мені цілком доречною. Хочу провести разом з нею ці кілька годин перед відльотом.