7 глава

Зоїн день народження став першим святом за весь час хвороби бабусі . Зоя дуже раділа , але настав час для повернення до суворої реальності. 

Ось на носі ЗНО .  Проходить останні підготовки і до її випускного , але в неї ніякого бажання іти на випускний через погіршення стану здоров'я бабусі немає . 

Ось і настав день першого іспиту , до якого вона йшла усі 11 років навчання в школі заради своєї мети , закінчити школу та поступити в університет своєї мрії ,  який знаходився у Києві . 

 Із  своєю майбутньою професією Зоя уже давно визначилась . Вона хотіла стати лікарем ,  щоб з змогти вилікувати свою бабусю . 

Здавши першой екзамен вона Зоя видихнула , тому що була впевнена в собі , тому що знала усе зробила та написала правильно . 

Повернувшись додому вона дуже хотіла порадувати бабусю , але вдома вона її не застала . Там була лише сусідка , яка повідомила Зої , що бабуся знаходиться в критичному стані у лікарні . Вона була на межі зі смертю . Зоя одразу кинулися у лікарню та її на жаль до бабусі не пустили . Дівчина поїхала додому та про плакала цілу ніч . 

 На  наступний день у неї знову був екзамен , але в Зої не було ні сил , ні бажання його здавати , але Зоя  вирішила , що усе зробить можливе , щоб досягти своєї мети,  заради бабуся .

 Уже позаду усі екзамени . Випускники отримали свої атестати . 

 Зоїна бабуся була в комі . Дівчина на випускний не пішла , вирішила так буде краще для всіх.  да які можуть бути веселощі в такий складний період ,  тим паче її ніхто там не був радий побачити ,  тому що до неї усі  однокласники до дівчини ставились нейтрально .  

В цей момент Зої хотілося простої підтримки , тому вона за телефона  Златі . Дівчина була дуже рада чути голос подруги і сказала , що зможе до неї приїхати через декілька днів . Зоя весь цей час провела лікарні поруч з бабусею.

Ось хвороба знову прогресує. Як вважаєте чи зможе бабуся знати одужати ? 

💜💜💜