Глава3

Наступного ранку все  пішло не так мама розлила свою каву підгоріла яєшня з беконом автобус запізнився але те що сталось на площадці шкільні приїхавши на неї  я задумливим виглядом і змою вдачою наїхала на еліту школи Джуні яка стояла в компанії своїх подружок підлиз і по класиці хлопцем мажорчиком в якого батько тримає магазинчики 

Ліза- вибач візок барахлить 

Джуні- ти не дивися куди йдеш а звісно ти неходиш 

Їхній сміх зорніся практично по всьому майданчику це було тупо з її сторони але що чикати з тупоголової кукли яка без свого статуса пустишка і хлопець такий же самий все що в нього є це заслуга батька 

Її принс щоб захисти свою королеву відтолкнув мене я трішки від'їхали назад і вперлась стоящих людей які окружили мене щоб подивитись що далі буде через секунди дві Рікардо як чекаючий підбуль чекав команди він накинувся на хлопця вони повалилися на землю Рікардо жалістно бив його всі дивилися знімали на камери своїх смартфонів а ця королева дивилась кричала відтягувала але це було марно 

А я що я теж казала ні непотрібно але в глибині душі я чуствола себе дуже добре коли вони отримали по заслугам цей бій протримався не довго прийшовши директор розборонив їх розігнавши всіх а їх забрав з собою я поїхала на уроки але думки мої були з ним я була сама не своя так як він захистив мене я лицар і мені вже байдуже що про нього говорять про сім'ю справи їхні на обіді його було не видно я наважилась поїхати в його школу знайти його він сидів біля дверей медсестри з синяками на царапинами побачивши мене його посмішка була без двох зубів не романтична під'їхавши до нього я не знала з чого почати але він заговорив перший

Рікардо- привіт ти переходиш в нашу школу 

Ліза- ні я не знала як ти вирішила знайти тебе запитати

Рікардо- я норм розумію що відчувають боксери після боя

Ліза- що тепер буде ?

Рікардо- нічого роботи а золотий хлопчик просто зауваження

Ліза- та пішов він

Він усміхнувся я теж ми посміялись 

Ліза- я напевно піду 

Рікардо- дякую що провідала 

Ліза- немазащо

Розвернувшись я відкотилася і наважилась дещо спита після сьогодні я відчувала себе сміливою розвернувшись

Ліза-ти сьогодні на машині

Рікардо- так а що?

Ліза- підвезеш

Він з неяковів але погодився розвернувшись я поїхала далі на уроки відсидівши їх всіх я чекала його біля школи і думала що я роблю куди це нас приведе під'їхавши він посигналив я підкотилась коли він вийшов і взяв мене на руки я не заперечувала відїхавши від школи я набралась сміливості забила чи буде його брат не проти подивитись до мого візка він знов з неяковів але сказав що запитає під'їхавши до будинку я не знала як подякувати йому 

Ліза- я хотіла подякувати тобі може чаю ще щось

Рікардо- я не думаю що це хороша ідея я в такому вигляді що скаже мама 

Ліза- скажем що впав 

Рікардо- так просто 

Він погодився зайшовши до будинку нас зустріла мама я коперсалась на кухні 

Ліза- мам привіт Рікардо зайде на чай до нас

Мама- о привіт добре а що злицем Рікардо?

Рікардо- я в пав 

Я посміхнулась і мама побачивши мене вона зрозуміла що це якась авантюра 

Мама- добре піднімайтеся до кімнати я принесу чай і сендвіч поводьтеся добре

Ліза- дякую

Рікардо- дякую 

Ми піднялися на верх я показала Рікардо як я піднімаюсь він був здивований моєю системою зайшовши в мою кімнату він був перший хто заходи сюди за довгий час крім мати

Рікардо- о так виглядає дівчача кімната 

Ліза- ти ніколи небачив як виглядає дівчача кімната

Рікардо- ні в мене брати тому ні

Ліза- ну вона не розова і без іграшкових поні 

Рікардо усміхнувся 

Рікардо- ви в двох з матір'ю живете?

Ліза- так 

Я розповіла йому про своє життя і чикала від нього то саме але він не особо хтів проце росказувати

Рікардо-розумієш в мене не проста сім'я як в тебе і я нехочу про них говорити мене постійно дивляця криво 

В цей момен зайшла мати принесла нам перекусити поставивши біля нас вона вийшла з кімнати приступивши двері щоб контролювати нас 

Ліза- в мене ще тут не було хлопців 

Рікардо- з відкритієм

Ми посиділи по говорили час пройшов дуже бистро Рікардо сказавши що йому час бо брату потрібна машина підійшов до мене щоб попрощавшись він замитушився але наважився поцілувати мене в щоку я була приголомшина його витівкою але я як буто цього чекала не було в мені відрази а було очікування він з неяковів що я невідбивалась мовчки пішовши і оставивши мене на одинці з моїми думками про цю ситуація я не могла ще довго відійти вечером зайшла до мене мама я бачила в її очах кучу питань і бажання попліткувати дівчачий збір але я не знала що сказати посидівши мама весь час хотіла роспитати що коїться з хорошою цікавістю але всячиски викручувалась вона зрозуміла що все марно побажала хорошого сну і пішла я довго не могла заснути мене переповнювали думки зранку виїхавши дороги в очікувані автобуса я побачила з найому автівку це був Рікардо він приїхав по мене вийшовши з машини він привітався я підкотилась до нього побачивши нас мати через вікно я відкинула страх і всі погаді думки я без всяких мислів сіла до нього в машину і ми поїхали до школи