Розділ 1

Розділ 1

Тимур:

- Тимуре Олеговичу, до вас ваша бабуся прийшла, -повідомила моя помічниця.

- Привіт, бабусю, -підходжу до неї, щоб обійняти, - Як справи?

- Привіт, - привіталась вона, - Добре, але краще було, коли ти одружився.

- Знову ця тема, - обурено сказав я, -  Ми здається обговорювали це.

- Тимуре, тобі вже тридцять, потрібно сім’ю  заводити, - каже вона, - Все ще сохнеш по своїй Насті. Якщо ти не одружися, протягом шести місяців, то я продаю всі акції холдингу.

- Досить, я вже давним давно забув її.  - почав говорити я. Потрібно, щось терміново вигадати. - Насправді, в моєму житті з’явилася дівчина.

- Нарешті, а то я думала, що не дочекаюсь, - перебила вона, - Хто вона? Чим займається?

-Вибач, бабусю, ми час йти, поговоримо пізніше.

- Чекаю, на вечерю, - сказала бабуся, - З дівчиною.

Залишилося знайти  дівчину,  яка погодиться зіграти в цю гру.

Після наради, я вирішив сьогодні раніше поїхати додому. Раптом на дорогу вийшла дівчина.

Я різко за гальмував.  

- Чорт!

- Тобі жити надоїло? - запитав я, виходячи з автомобіля.

- Ні. 

- Тоді якого чорта, ти кидаєшся під колеса? - знову запитав я.

Перед мною стояла гарна дівчина , вся заревана. Десь я її вже баччив, але не можу згадати де.

- Та що ти до мене причепився, - крикнула незнайомка. 

Мені прийшла ідея. Якщо ця дівчина погодиться зіграти мою наречну.

- Сідай, - показуючи в бік авто, сказав я, - Є пропозиція.

- Я не сяду, - вперто промовила дівчина, - Яка у тебе може бути пропозиція для мене? Я вперше тебе бачу.

- Сідай.

Дівчина сіла в авто.

- Так все ж, можемо познайомитися? - запитав я, - Тимур.

- Аріна.

- Приємно познайомитися, Аріно.

-Не можу сказати, що це було приємне знайомство, - прошепотіла дівчина.

 Я привіз  Аріну до свого улюбленої кав’ярні.

- Ходімо, - сказав я.

Ми зайшли всередину, де нас зустрів привітливий офіціант.

- Добрий вечір, Тимуре.

- Добрий вечір

Аріна попрямувала до столика, що знаходився біля вікна. Я сів напроти неї.

- Що будете замовляти? - запитав офіціант.

-  Мені як завжди експресо, а дівчині…

- Я буду лате, - відповіла Аріна.

- Лате, - повторив я.

- Розповідай, що у тебе трапилося.

- Навіщо, тобі мої  проблеми? - запитала вона.

- Можливо, тобі хочу допомогти вирішити твої проблеми, - відповів я.

Я хотів дізнатися , що в неї сталося. Можливо я насправді зможу їй допомогти.

- Невпевнена.

- Ти розкажи, - сказав я.

- Бачу, ти наполегливий, - усміхаючись говорить вона.

- Дуже, - я ппосміхнувся у відповідь.

- Я посварилася з батьком, - почала розповідати вона, - Він виставив з дому, залишив без роботи, грошей, зате що я не захотіла виходити заміж за сина його найкращого друга.

Я уважно слухав те що розповідала Аріна та помітив, що у куточках очей збираються сльози. Мені хотілося пригорнути її до себе.

- Потім, я поїхала до свого тепер колишнього  нареченого, - вона зупинилася розповідати, я помітив як по її щоці скотилася сльозинка, - Він мені зрадив з моєю рідною сестрою. Зазвичай, я не показую свої слабкі емоції, але ця ситуація в якій я опинилася просто розбила мене.

Відкрито кажучи я був шокований, тому що не розумів як можна зрадити коли біля тебе така гарна дівчина. 

- Я одного не можу зрозуміти, як можна зрадити  такій гарній дівчині, - сказав я. Аріна нічого не відповіла.

- Яка у тебе пропозиція? - запитала вона.

- Я пропоную тобі стати моєю дружиною на пів року.

- Що? - здивовано скзала Аріна, а потім запитала: - Яка мені з цього користь.

- Принаймі, у тебе є гарна можливість дратувати цим шлюбом  свого батька та помститись колишньому нареченому.

 - Навіщо  тобі цей шлюб? -  запитала я.

-  Щоб отримати спадок, - відповів я, – Бабуся поставила мені ультиматум, я одружуюсь і отримую спадок, або вона продає всі акції.

- Я погоджуюсь стати твоєю дружиною.

- Мій юрист, підготує договір, - почав говорити я, - Через тиждень одружимось.

- Добре.

- Доречі, хто  ти за освітою? - запитав я.

- Дизайнер інтер’єру.

- Будеш працювати у моїй архітектурній фірмі дизайнером інтер’єру, - сказав я, - Звісно, якщо ти хочеш.

- Хочу.

- Завтра можешь примтупати до роботи.

Я відвіз Аріну додому.

- Я вранці заїду за тобою. Добраніч.