Пролог

Пролог

Аріна:

- Ти вийдеш заміж за Романа, - сказав мій батько, - Це більше не обговорюється.

- Я не хочу виходити заміж за цю людину, - почала говорити я, - Я кохаю Марка. Він мені зробив пропозицію.

- Аріно, він тебе не кохає, йому потрібні лише гроші. Я тобі пропоную вигідний шлюб…

- Вигідний? - перебила я, - Вигідним для тебе, а не для мене.

- Аріно…

- Я не вийду заміж за Романа, - знову перебила батька, - Ти завжди вирішував усе за мене та Влада.

Я бачила як мої слова заділи батька, але це була правда. Батько завжди вирішував усе за мене. Роман був не тією  людиною  з якою  я б хотіла провести все своє  життя.   Мені здавалось, що  він не здатен на сімейне  життя. У нього не було жодних   серйозних  стосунків.  Йому  потрібна дівчина для розваги, на одну ніч.  Він був вітряною людиною. Роман піде на все, навіть на шлюб, щоб не втратити грошей свого батька.

- Роби, що хочеш. Але коли виявиться, що я мав рацію не біжи до мене, - безжалісно сказав мій, - Віра!

- Сергію Вікторовичу...

- Збери речі Аріни.

- Завтрашнього дня, ти більше не працюєш  в компанії. Всі твої  кредитні карти будуть заблоковані.

Що? Він серйозно виставить мене з дому та залишить без роботи. Чому я дивуюсь - це мій батько. Він терпіти не може, коли хтось не виконує його наказів. Я постійно сперечалась з ним. 

Я вийшла з кабінету та спустилася на перший поверх, там вже стояли дві великі валізи. 

- Що сталось? - запитав Влад.

- Батько виставив мене за поріг цього будинку.

- Чому? - знову запитав брат.

- Я не хочу виходити заміж  за Романа.

- Ти куди, тепер?

- На початок, якомога далі від цього будинку.

-Аріно, візьми це, - брат протягує ключі від своєї квартири, я підходжу до брата та обнімаю його, - Якщо тобі щось потрібно, телефонуй мені одразу.

- Дякую.

Я приїхала до будинку Марка. Зроблю сюрприз йому. Я зайшла всередину будинку  та направилась до вітальні бачу два келихи з-під вина. Потім я вирішила піднятись на другий поверх, підходячи до спальні чую жіночий сміх. Двері в спальню були трішки відкриті. Відкривши двері, мене охопив шок. Я бачу Марка та Мілану. Я відчуваю як по моїх щоках течуть сльози. Моя сестра та наречений заради якого я відмовилась від усього. Цього не може бути. Вони могли так вчинити зі мною.. Я вибігла на вулицю та попрямувала в бік дороги. Раптом мене здоганяє Марк, хапаючи за руку.

- Аріно, стій, - говорить він, - Я можу все пояснити.

- Що, ти можеш пояснити, - крикнула я, - Я все бачила своїми очима. Ти мені зрадив з моєю сестрою.

- Я не винен… Вона сама

Я не довго думаючи дала йому ляпаса.

- Мерзота!

Я сіла в таксі.

Мені ніколи не було боляче, як зараз.

- Куди їдемо? - запитав водій.

- Антоновича 35.

Я приїхала до квартири Влада. Він тут не живе з того часу, як загинула його наречена Поліна. Ми з Поліною були найкращими подругами. Ми дружили з самого дитинства.

Я вирішила швиденько  прийняти душ, щоб змити весь негатив. Та піти трішки прогулятися, зібратися з думками та вирішити, що робити  далі. Я одягнула білу сукню, кросівки, на плечі накинула рожеву сорочку, взяла сумочку. На голові зробила високий хвіст.

Вирішила прогулятися пішки. Я поринула в думки. Я все думала як Марк і Мілана могли так вчинити зі мною. Звісно у нас з Міланою були не дуже гарні відносини, але я вважала що вона не може бути на стільки тварюкою.  На моїх очах знову з'явилися сльози.  Я навіть не помітила як вийшла на дорогу. Де мене трохи не збила машина.

- Тобі жити надоїло? - запитав хлопець, виходячи з автомобіля.

- Ні, - розгублено відповіла я. 

- Тоді якого чорта, ти кидаєшся під колеса? - знову запитав він.

Я відчуваю як по моїх щоках ще сильніше  стікають  сльози.

- Та що ти до мене причепився, - крикнула я.