1.

- Катюшо, ти можеш мене прикрити? Я тільки на пів годинки. Заскочу до Макса й одразу повернуся до роботи, - кричу в телефон, тому що поряд зупинка громадського транспорту і дуже гамірно. 

- Яно, сьогодні дуже багато роботи, - зітхає у слухавку подруга. - Тільки якщо на пів години!

- Я дуже тебе люблю! - радісно кричу і, закінчуючи виклик, ховаю телефон у кишеню. Кур'єрська сумка на спині доволі важка, але це нічого. Дорогою до будинку Макса скину ще одне замовлення і на наступні пів години буду абсолютно вільна. 

Швидко застрибую у потрібний мені автобус і займаю місце в самому кінці, щоб ніхто не отримав моєю сумкою по спині або обличчю. Вирішую не попереджати хлопця про свій візит, буде йому сюрприз. Макс - спортсмен, і лише сьогодні вночі повернувся зі змагань. Напевно, відсипається зараз. 

Ми домовились зустрітися ввечері після завершення моєї зміни, але моє закохане серце вирішило інакше. Ще й доля так проклала маршрут, що замовлення надійшло з сусіднього будинку. Ну як у такому випадку не провідати коханого?

Ми разом з початку літа і, чесно кажучи, все ще важко повірити у те, що зірка універу, капітан футбольної команди звернув увагу на таку дівчину, як я. Сироту, котра все життя прожила з тіткою. Ми не багаті, але від голоду не помираємо. До того ж все літо я працюю кур'єром у відомій службі доставки. 

Покидаю автобус і мало не переходжу на біг, так сильно хочу побачити Макса. Спочатку віддаю замовлення і радісно усміхаюся, коли помічаю його чорний Лексус у дворі. Так, Макс - син багатих батьків, але це його зовсім не псує. Він живе в новому районі міста й абсолютно самостійний. 

На першому поверсі мене зустрічає вахтер тітка Зіна. Добре, що вона одразу мене впізнає, тільки чомусь хмуриться, дивлячись услід. Макс кілька разів привозив мене до себе. Ми дивилися фільми, вечеряли, розмовляли та цілувалися.

Понишпоривши у сумці, я знайшла ключі від потрібних дверей. Добре, що Макс залишив їх мені, коли їхав на змагання. Я приходила сюди, щоб прибрати та полити вазони. І сьогодні вони мені стали у пригоді. Все ж таки не доведеться будити хлопця дзвінком. 

Тихенько переступивши поріг, прислухаюся до тиші навколо. Схоже, хлопець таки спить. Тільки от коли починаю знімати з себе кеди, помічаю не лише фірмові кросівки Макса, але й дорогі жіночі туфлі. Всередині щось неприємно пошкребло - і я завмираю. 

Навіть спадає думка, що не варто мені йти далі. Швидше за все, нічого хорошого я там не побачу. Та дурненьке серце уже веде мене в коридор і, коли зупиняюся біля прочинених дверей у кімнату хлопця, навіть битися перестає.

Я бачу Макса в ліжку, по пояс вкритого ковдрою, а поруч з ним ефектну блондинку, котра лежить у нього на плечі й пальчиком з довгим манікюром виводить узори у нього на грудях.

- А ти ще той жеребець, Максику. Що, твоя замарашка не може втамувати твої бажання? - глузливо питає дівчина.

- Яна ще дівчинка і, здається, збирається залишатися нею до смерті, - фиркає Макс. У мене таке враження, що він про якусь іншу Яну говорить. Ну хіба може таким тоном говорити той, кому я у почуттях зізнавалася? - Як добре, що для таких випадків у мене є ти. 

Макс притягує її до себе за шию і цілує так, що мені бридко стає. Здається, скоро розпочнеться другий акт, тому мені варто вшиватися. Чомусь не хочу влаштовувати сцен і показувати йому, що я тут. Впевнена: йому байдуже. 

- І коли ти її кинеш? З вашої пари весь універ сміється, - бурчить невдоволено дівчина. - Поруч з тобою має бути справжня королева, як я, а не це... диво.

- От сьогодні й кину. У нас побачення, - сміється Макс, а його сміх боляче ріже моє серце. 

- Клас! Можна мені з тобою? - оживляється дівчина. - Хочу побачити її обличчя, коли ти відправиш її туди ж, звідки вона вилізла!

- Я сам, крихітко, - відповідає Макс. - Хочу завершити все правильно. Все ж таки дівчинка у мене закохалася. Не хочу, щоб потім щось собі зробила через мене. 

Ну все! Більше не можу все це слухати! Особливо, коли ця блондинка впевнено вилізає на мого хлопця і починає покривати поцілунками його тіло. До горла підступає нудота, і я мало пам'ятаю те, що було далі. На автоматі взуваю кеди, підхоплюю сумку й забираю ключі від квартири. 

Так швидко пролітаю повз тітку Зіну, наскільки це взагалі можливо. Сподіваюся, що вона не розповість йому про те, що я приходила. А хоча… Яке це тепер має значення?!

На вулиці значно похолодало, а ще почало темніти. Швидко витерши сльози, я помчала на зупинку, адже роботу ніхто не скасовував. Мені терміново хотілося з кимось поговорити, саме тому я набрала Катю, свою єдину подругу, з котрою і працювала на доставці.

Збиваючись і ковтаючи сльози, таки розповіла їй все, що чула та бачила. Єдине, що тішило, - між мною та Максом дійсно не було близькості, хоча до недавнього часу було бажання це виправити. 

Чесно кажучи, Катя з самого початку недолюблювала Макса. Мені здавалося, що вона просто заздрить, але тепер розумію, що вона бачила його наскрізь, поки я літала на хмарах, щаслива та закохана. 

- Ти тільки не реви, чуєш? - сердито кричить у слухавку подруга. - Мудак твій Макс, і все тут! І сліз твоїх він не вартий! Отже, так, їдеш в офіс, забираєш останнє замовлення, а тоді додому. Я коли закінчу, до тебе приїду.