29.04.2030

— Можеш ти хутчіше шукати щось корисне, бовдур.

— Але я намагаюся швидко перебирати той непотріб.

— То хутчіше! Нам треба встигнути до гри.

— Добре...

— Мотузка, непогано.. От би якусь зброю знайти.

— Дивись, старий стілець, — піднявши його, показав Мікамі.

— Ми прийшли сюди заради цього старого нещасного стільця?! Шукай щось корисніше, ідіоте!

Ідучи далі, Рома спіткнувся об невідому річ.

— Ай!

— Так ти й ще сліпий?! Не бачиш очевидного, — вона підійшла ближче, аби подивитися через що спіткнувся. Знявши тканину побачила бензопилу.

— Це те що я хотіла! Мій план справдиться! Прекрасно!

— Який план?

— Відрізати голову Джексові й зробити з цього світову сенсацію! Тепер в мене є бензопила, тому це буде легше зробити свій план, — притиснувши зброю до себе, розповідала блондинка.

— Цікавий план.

— Звичайно, бо я розумна. Отже, залишаться ще декілька дівчат: одній підсипати дуже цікаву речовину — наркотики в сніданок та вдариш її в живіт, на іншу кинемо цеглу, а ще одна полетить з даху як пташка. Уяви, як це буде гарно.

— Дуже цікавий план, правда де дістати засоби, наприклад чи ту ж саму цеглу.

— Знайдеш якось.

— Добре, міс.

— Хороший хлопчик.

Дівчина забрала бензопилу, накривши перед цим тканиною, а Рома забрав мотузку.

— Стілець забирати?

— Залиш цей непотріб тут.

—  Зрозуміло.

Та вийшли з комори. Зайшовши до кімнати, вона заховала бензопилу під ліжко та сіла на неї.

— Твоя голова стане моїм прекрасним декором...

Це дівчисько налаштована вбити всіх тут.., — подумав Діма, спостерігаючи за нею.

— Де ж дістати білий порошок та цеглу, — бродивши на вулиці, думав він.

— Наче у мамки був знайомий наркодилер. Добре, одне хоч знайду. Хммм де ж цеглу взяти..

Хлопець побачив якусь недобудову.

— По-теорії там повинні бути будматеріали.

Тому попрямував туди. Поки працівники відпочивали на обідній перерві пройшов далі. Побачивши купу матеріалів, знайшов цеглу.

— Ось вона!

Взявши одну, сховав під одягом та спокійно повернувся назад.

— Залишилось обдумати хто стане моєю першою жертвою серед тих шлюх.. Ха. Мотузка, цегла — це непогано.. Тільки треба матері подзвонити та спитати за наркодилера.

Набравшись сміливості, подзвонив їй.

— Ало, мам?

— Рома,синочку що ти хотів. Мамі трохи незручно говорити

— У тебе є знайомий наркодилер?

— А чому питаєш? Що вже хочеш на речовини підсісти?

— Ні, це просто знайомий через мене просить. Ломка в нього сильна то хоче прямо зараз.

— Добре, я зараз відправлю його номер.

Дзвінок завершився. Через декілька хвилин отримав повідомлення з номером телефону та подзвонив на нього.

— Загадковий Роббі слухає.

— Можна у вас попросити наркоти?

— Ого, Рома на заборонені речовини підсідаєш? А мамка знає про це чи ти по тихому?

— Це для однієї справи.

— Цікаво для якої?

—  Одній дівчині наркотики хочу підсипати. Можна якийсь сильний попросить?

— І чим же вона насолила тобі, що замовляєш наркоту в мене? Зазвичай просто беруть, щоб зловити кайф.

— Мені дуже потрібно, повірте прошу.

— Добре, знайду щось та привезу. Тільки куди?

— Я адресу зараз надішлю.

Закінчивши виклик, я відправив адресу.

— Маленька шлюха буде плакати від болю на-на-на.

Пройшла десь приблизно година та подзвонив знову телефон.

— Роббі на місці.

— Іду.

Взявши телефон, вийшов на вулицю. Чоловік з довгою рудою бородою та з блакитними очима передав хлопцю коробку.

— То мені треба розрахуватися?—тримаючи її,запитав я

— Не хвилюйся, мамка твоя заплатить, потрахавшись зі мною.

— ..дякую велике,—скривившись видавив із себе.

—  Мені пора.

Розвернувшись, Роббі пішов, а Рома повернувся до кімнати.

— Прекрасно, тепер все є, — ховаючи під ліжко коробку, промовив він.

— Треба потім Мікамі сказати.. Ах, Мікамі, як же я тебе обожнюю: така гарна, така розумна.

Щоб не йти в кімнату він написав їй повідомлення про те що отримав наркотики.

— Супер! Завтра можеш починати з будь-кого мені байдуже. А Джексон залишиться як.. десерт.

— Відчуваю, почнеться забава! От би скоріше завтра! — подумав він.

Пройшло декілька годин і Аня почала всіх будити на гру. Декілька хвилин потому вже всі учасники сиділи за столом з браслетами на ногах.

— Отже, в нас сьогодні нова гра: я вам даю пістолет, а ви вбиваєте кого хочете. Останні двоє будуть боротися. Все ясно?

Усі покивали головою.

— Добре.

Пістолет опинився біля Моллі.

— Чому відразу мені дістався? Не розумію.., — подумала вона.

—  Направляй на кого хочеш.

Дівчина направила на Мікамі.

— Просто зроби це, — заспокоювала себе в голові.

Відпустивши курок, не почула звуку пострілу.

— А? Що за...

— Ой, забув сказати, що пістолет може спрацювати так і ні. Вибач, але ти перша спробувала що не працює пістолет.

— Це жарт такий?!

— Ні.

— Чому так сталося.., — тихо промовила під ніс брюнетка.

Далі пістолет лежав біля Мікамі.

— Агов, Джексоне, диви яка гарнюня сидить чи не так?

Макс мовчки дивився на неї.

— До чого вона це запитує?

— Мовчиш, добре. А зараз її краса може зникнути.

— Що вона задумала? Певне мені помститися хоче, але до чого Джексон?

— Ну пора цій квіточці зав'яти.

Дівчина спустила курок та почувся постріл.

— Моллі..,—ледь чутно промив хлопець

— А ось вже і пістолет спрацював! Прекрасно!

Далі Діма поклав пістолет біля Роми.

— Нарешті я вб'ю якусь шлюху! Крім Мікамі!— подумав він.

Юнак направив зброю на Ілону, відпустивши курок не пролунав постріл.