Буденність кольору неба

Сяє сонце чи йде дощ – яка різниця? В будь-яку погоду кожна людина повинна бути собою.
Такою була і Софія: раділа дрібницям, любила природу, мріяла стати екологом. Вона шукала свою зірку на небі – а, може, засяє світлом осяйним її супутниця життя?
…Мрії людей безмежні. Немов марево очікувань огортають вони своїх білих в’язнів. Та чи насправді ми стаємо полоненими власних сподівань? Ніхто до цих пір не в змозі відповісти на віковічне питання свободи…
Софія навчалася в 10 класі і вірила, що дійде до своєї мети: поступить на факультет біології та екології. Вона робила для цього все: днями й ночами читала підручники, користувалася довідниками, знаходила нову інформацію в Інтернеті. Її не цікавило бурхливе життя однолітків. У душі грала дзвінка музика і розпускалися квіти надії, які, немов секретний оркестр, шепотіли: “Все вийде. Все вдасться. Все буде добре”.
Та є в нашому житті й інший тип людей. Вони весь час присвячують нічним клубам та розвагам, не цікавляться книгами, не прагнуть саморозвитку, не мають кінцевої мети. Все в їхньому житті бурлить і перекидається з ніг на голову.
Богдан – яскравий приклад безтурботної людини. Він не любить тишу і спокій. Кожного дня хлопець жадає нових пригод. “Навіщо взагалі про щось хвилюватися?” – часте питання Богдана.
…Два різних світи, два різних береги, два різних характери. Здавалося, що б могло поєднати два непоєднуючі кольори? Тільки нова епоха, новий напрям у світі. Проте, Доля сильніша за зміни серед людей, тому що вона сама створює їх. Пензлями малює чорно-білі ескізи, а за бажанням розфарбовує. Ось чому бувають “погані” і “хороші” дні. Але для Софії та Богдана Королівна власних бажань підготувала змішаний тип своєї роботи. Що задумала її величність Доля? Як це вплине на життя Софії та Богдана?