Розділ 7

– А ще що ти про мене казала? – увійшла я в азарт. Я навіть встигла забути про сьогоднішній страх і давно перемістилася з офісу на незвичайне побачення. Мені стало ну дуже цікаво...

– Я сказала, що ти добра, – це правда, – і дуже приваблива. А ще з усіх боків позитивна! – закінчила подруга на мажорній ноті.

– А він не запитав, чому «і дуже приваблива, і з усіх боків позитивна» досі не має хлопця? Крім того, ще шукає його за допомогою подруг... Не спитав, чому всі мужики на світі не лягають штабелями біля моїх ніг?

– Навіть не знаю, чому вони всі не лягають... Можливо, тому що вони сліпі... ну чи тому, що дурні. Швидше за все, і те, й інше. Ні, я в цьому просто певна! – мені завжди подобалася ця риса в Ірці – вона ніколи не сумнівалася в друзях і завжди прагнула допомогти, навіть якщо її про це не просили через зайву скромність.

– А як він виглядає?

– Якщо чесно, я не бачила його, – видала Іра. Його Олег і Сергій підшукали на моє прохання.  Вони про тебе і розповіла все... Але ти не хвилюйся – я всі твої позитивні якості на листочок виписала і віддала, – я сподівалася, що Ірка говорить не про мого кавалера на сьогоднішній вечір. – Хлопці вивчили і з точністю донесли до адресата. Я впевнена, – ага, я вже уявила, як троє чоловіків говорять про дівчину для побачення наосліп:

«– Хоч норм баба?

– Ну. Разочок можна.

– Прийдеш?

– Прийду.»

– А ще я хотіла сказати, що він дорослий, – оце так...

– І наскільки він дорослий, Іро?

– Ну, за тридцять точно. Можливо, тридцять п'ять... – капець. – Але ти себе не накручуй! Він симпатичний. Це мені Сергій розповідав... – ага, в тому, що Сергій розхвалював красу свого знайомого, я сумнівалася ще більше, ніж у тому, що він зі шкіри ліз, щоб виставити мене в доброму світлі.

– Ясно. Сивина в бороду – такі ось пироги… Я зрозуміла, Іро.

– Та яка там сивина, Мілко?! Які ще пироги?!

– Я мала на увазі кризу середнього віку…

– Дурниць не говори! Він взагалі не такий! Та й криз у нього було вже достатньо, тож… – зам'ялася Ірка – і я зрозуміла, що вона щось приховує. – Загалом, він удівець із дитиною, – ось такого я точно не очікувала. – Він, швидше за все, однолюб, але коли постійно один, ще й ростиш дитину, то... Загалом, він готовий до нових стосунків, здається... – мабуть, Ірка все-таки сумнівалась.. Добре, що я встигла перейнятися симпатією до чоловіка, який знайшов у собі сили, щоб ростити дитину після смерті коханої дружини.

– Що ж. Беру свої слова назад – він молодець, – я раптом настільки зворушилася, що була готова розплакатися. І не зробила цього тільки тому, що на істерику міг зреагувати він – мій сьогоднішній кошмар, сердитий та усюдисущий Олексій Миколайович. – Він точно готовий до нових стосунків?.. – я ніяк не могла наважитись.

– Сергій сказав, що йому було важко ухвалити таке рішення, адже він любив свою дружину. Але важко виховувати дитину одному – дівчинці потрібна мама. Ти ж розумієш?.. – звісно, я розуміла. – Він ходив на кілька побачень, але… Загалом, вони закінчилися нічим, адже одна справа – познайомитися з гарною дівчиною, і зовсім інша – знайти хорошу матір для своєї доньки. Ось Сергій і погодився познайомити вас, – кумедно... – Він знає тебе як пристойну і безкорисливу дівчину – те, що потрібно для друга. Ти ніколи не зустрічатимешся з чоловіком заради грошей. Ти добра і красива! Так-так. Не сперечайся!

– Ір, але я сумніваюся, що зможу бути гарною матір'ю. Я сумніваюся, що зможу про когось дбати. Ох, я навіть про себе не завжди можу подбати, – сьогодні мене мало не звільнили… – Я не маю сестер, братів – я нічого не знаю про дітей.

– Дурниці! – схоже, Ірину зі шляху мені не збити – вона налаштована зробити з мене матусю. – Людина, яка порається з бездомними тваринами, завжди знайде підхід до дітей, – у цьому я добряче сумнівалася. Все ж таки діти та тварини занадто різні... – Діти та тварини – це майже одне й теж! – не була згодна зі мною Ірка. – І тим, і іншим потрібні ласка, їжа та тепло. Ти ж умієш готувати? Та взагалі яка різниця?! Навчишся! Головне – ти краще за інших розумієш, як допомогти кульгавим та знедоленим…

– Дівчинка кульгава?..

– Що? Хех. Ні. Здається, що ні... Це я так… Та я взагалі і не про дівчинку говорила. Мова про її батька! Йому теж потрібна ласка...

– Ір, це все прекрасно, але я не хочу зустрічатися з «кульгавим» і знедоленим. Мені хочеться, щоб чоловік був сексуальним і... крутим. Весь такий із себе… – от дідько… я усвідомила, що шукаю хлопця, який схожий на мого колишнього. І моя подруга теж одразу це зрозуміла.

– Ні-ні-ні, Міло! Жодних крутих! – відрізала вона. – Та й хто тобі сказав, що чоловік, який зміг пережити горе та виховує одну дитину, не крутий? Та він найкрутіший на світі! А щодо привабливості, то я б тобі радила, моя дорога подружка, сконцентруватися на привабливості душі, – ну все, підсунуть мені мавпу.

– А що, знайти гарного всередині та зовні – не варіант?

- Ні, не варіант! – випалила Ірка. – Тому що він уже дістався мені! Отже, вибач…

– Хе-хе-хе, – все ж таки Ірка вміє розрядити обстановку.

– Я рада, що змогла підняти тобі настрій. Але ще більше я буду рада, якщо ти прийдеш і даси хоча б один шанс цьому хлопцеві... У нього було складне життя, Міло, тож якщо він тобі не сподобається, то прошу не рубати з плеча. Звичайно, я не примушую тебе будувати стосунки з тим, хто тобі не подобається, але… просто не ображай його. Наші хлопці підберуть слова і все розкладуть по поличкам. Я ж казала, що цей супермен – старий друг Сергія. Вони точно порозуміються.

– Сподіваюся, супермен не занадто старий… – пробурмотіла я.

– Чого ти там шепочеш, Міло?! – жваво поцікавилася Іра.

– Я кажу, що так і не впізнала його імені... – на жаль, Ірка не встигла нічого сказати – двері кабінету відчинилися, і на порозі з'явився злий Ковтун. – Все, Іро, я не можу говорити. Мені зараз будуть знову промивати мізки, – я швиденько відключилася і почала друкувати втричі швидше, ніж до цього. Не знала, що я взагалі так вмію… Схоже, що Олексію Миколайовичу вдалося розкрити мій потенціал. Ох.