9. Дана

Давно я себе такою дурепою не відчувала! Стою і мовчки моргаю, дивлячись, як ті кляті кристалики розчиняють папір в раковині. А я ж дійсно подумала, що Влад вживає якісь заборонені речовини. Ну, власне, не якісь, а ось саме ці, з банки. Соромно як! Ще й по його вигляду не зрозуміти, чи вважає повною ідіоткою мене, чи, може, образився. Закритий він, відгороджений від усього і усіх так, що не достукатись, не добитись…

От вже не думала, що після всього зрадію приходу його мами, та саме зараз це дуже вчасно. Дасть мені шанс подумати, як би його обережно вибачитись. 

Мама з сестрою вносять до квартири запах кави, парфуму та сигаретного диму. І трішки – алкоголю. Мовчки подають свої пальто і шубку Владу, роззуваються. 

– Ви вчасно! Вечеря ще не захолола. – досить привітно говорить він. Навіть посміхнутись пробує. 

– Ми не будемо вечеряти! – різко відрізає мама. А потім, трішки подумавши додає вже м’ягше. – Дякую!

– Навіть чаю не поп’єте? – видає Влад заїжджену анекдотичну фразочку. 

– Ні! – в один голос відповідають, певно і не помітивши “підколки”. 

– Шкода. А я хотів поговорити з вами за чаєм. Та як ні, то доведеться прямо зараз. 

– Поговорити? Про що? – вдає, що не розуміє, мама. 

– Про матеріальні блага. – вже не так дружелюбно, скоріше прохолодно, повідомляє Влад і ловить реакцію на обличчях жінок.  

– Синку, ми дуже втомилися і хочемо спати! – пробує втекти від розмови мама. А я почуваю себе страшенно ніяково. Навіть жалкую, що все Владу розповіла. Треба було промовчати! А я з тією своєю знахідкою думала, що вже все, і можна всі карти розкривати. Та з іншого боку, Владу ще далі жити і спілкуватися з мамою. Що, як це її постійний трюк? Може, тому він і сам досі? 

Надто протилежні почуття гризуть зараз. З одного боку маю розуміти, що то геть не моя справа, а з іншого... Я якимось шостим чуттям відчуваю, що Влад не такий, яким хоче здаватись. В душі він не таких холодний, а своїм суворим виглядом намагається приховати вразливість. Як шкуру другу наростив і тепер нею прикривається. Мов броненосець! Чи черепашка. 

А з іншого... Це не має мене хвилювати. То зовсім не мої справи. Ще кілька днів - і ми попрощаємось та й, може, більше не побачимось взагалі. 

Але ж чогось хвилює!

– Мамо, останнім часом я часто чую, що тобі не вистачає грошей. А, виявляється, в тебе в вільному обігу тисячі доларів. Це як зрозуміти? 

– Куди це ти хилиш? – переходить в не дуже владий наступ мама. 

– З моменту, коли не стало тата, а брат переїхав в іншу країну, наше сімейний бізнес веду я. І обезпечую тебе повністю теж я. І мені якось не надто приємно чути, що мої гроші ти ладна витратити на те, щоб насололити мені ж. Несправедливо, чи не так? – Влад говорить спокійно, аж занадто, та я якимось чином відчуваю, що всередині він просто кипить. Але при цьому тримається. молодець! Я б так точно не змогла!

– Слухайте, що це все означає? – встряє тітонька Оля. Тільки зараз її роздивляюсь, доки вона зайнята Владом. Вона виглядає трішки старшою мами Влада, однак теж дуже вишукана, з рівною трохи гордовитою осанкою. В очах вимальовується щирий подив, та чомусь мені здається, що вона теж гарна актриса. 

– Мама тут запропонувала кілька тисяч доларів моїй нареченій Дані за те, щоб вона зникла з мого життя. Уявляєте, тьотю Олю? 

Нічого собі, “нареченій”! Мене ще ніхто так не назвав! Навіть зараз трішки шкода, що то “для ролі”...

– То була перевірка! – вибухає мама. – І вона її пройшла. Ну, або я запропонувала замало! – кидає на мене погляд, сповнений такого холоду, що в мене аж пальці на ногах мерзнуть. 

– Он як. А я тебе просив про такі “перевірки”? І питання друге: ти не думала, що можеш образити Дану цим? 

– Мені треба знати, чи щирі її почуття! Чи можна їй довіряти? Скільки взагалі ви знайомі? Чому я раніше про неї нічого не чула? – засипає Влада питаннями. Як же я рада, що все це зараз – типу робочого проекту! Не уявляю, як можна було б вживатись з людиною після таких “перевірок”. А Влада шкода, не дивно що він такий закритий і видається розчарованим у всьому. 

– Мамо, якщо ти хотіла щось знати, потрібно було запитати в мене чи у Дани. В нормальному тоні, за чашечкою кави розмова б точно вийшла приємнішою. А сьогодні вибачте, не хочу більше ні про що говорити. Ваша кімната прибрана, свіжа білизна на ліжках. Приємного відпочинку! А ми з Даною спати. Нам на роботу вранці. 

Спати! 

Я й забула, що нас ще випробування спільним ліжком чекає! Ну а що, думала знову на дивані у вітальні перебитися?...

Поки Влад п’є свій традиційний вечірній чай, просочуюсь в ванну кімнату та намагаюсь налаштуватись на “веселу” нічку. Так, я живу в квартирі чужого чоловіка та вдаю його наречену. Так, я вже встигла влаштувати йому “сцену” та з рідними посварити. 

Але… просто прийти і лягти в його ліжко – то занадто. І як я відразу про це не подумала, коли погоджувалась? 

Не уявляю, як це буде. Звісно, я розумію, що ми дорослі люди і нічого такого й бути не може. Але… це так інтимно і… Та я навіть зараз червонію, коли про це думаю! Якби можна було б, я б краще тут, у ванній поспала!