Глава 24

ЛЕОН

Дивлячись на свою спонтанну дружину, посміхаюся. Я бачу, яка вона втомлена. Справді не чекав, що погодиться на мою божевільну пропозицію. Підхоплюю її на руки та несу з будинку.

— Леоне, відпусти, — пошепки просить вона.

— Маленька, я ж бачу, яка ти змордована. І, напевно, ноги від цих милиць болять...

— Болять, — зізнається вона і просить. — Але ти краще відпусти мене і дай мені якісь капці.

Зупиняюся у прихожій і питаю.

— Який у тебе розмір?

— Тридцять шостий...

Дивлюся на неї ледь не квадратними очима, а за мить заходжуся сміхом.

— Чому ти смієшся? — невдоволено питає вона. Напевно, не розуміє мого сміху.

— Тому що в мене такого розміру капців немає. В мене сорок четвертий. Тобі як лижі будуть...

Тепер сміється вона, а я несу її з будинку. Милий сміх цього дівчати шалено подобається мені. А вона ж, заспокоївшись, кидає.

— Гаразд, буду босоніж сонце зустрічати.

Відпускаю її біля машини і пильно дивлюся в очі. Її спантеличений погляд змушує моє серце битися частіше, бо її креативність подобається до шаленства. Не можу пояснити, що зі мною діється, але з вуст уже зриваються слова.

— Знаєш, маленька. Я б хотів, аби поруч була така дружина, як ти. Яка отак, як ти, пішла б за мною на край світу. Яка б не зважала на мої статки і кохала спершу мене по-справжньому, а не на статус та банківські рахунки. Мої бажання на перший погляд ніби прості, але це на перший погляд. Бо насправді в наш час усе міряється грошима.

Вона спантеличено кліпає, опускає погляд. З хвилину мовчить, а тоді, заглянувши мені в очі, заявляє.

— Леоне, мене б тут не було, якби мені терміново не потрібні були кошти. Я нізащо заради наживи не погодилася на таку пропозицію. І це я зараз не жаліюся, а констатую факти. Бо в нас з мамою плачевна ситуація. А гроші я заробити сама можу, тільки таку суму за місяць заробити нереально. Хіба що... — вона замовкає, нервово зволожує вуста і додає. — Зрештою, це не важливо, — дівча зітхає. — Мені прикро, Леоне, але не рівняй усіх до мене. Є дівчата чесні. Просто тобі іще не траплялися.

Мая замовкає, а я пильно дивлюся на неї. Я вловив суть її слів, але, аби зрозуміти все до кінця, цього замало.

— Маленька, поясни, — вимогливо прошу.

Моя дружина заглядає в мої очі і пояснює.

— Не варто всіх порівнювати до однієї. Якщо ти пошукаєш, то сто відсотків знайдеш собі чесну та порядну дівчину. Не таку продажну, як я, та не таку меркантильну, як Кларенс, — завмираю, коли вона зволожує вуста. — А зараз поїхали. А то сонце зійде без нас.

Я вражений до глибини душі. Адже зі слів цієї красуні, вона картає себе за те, що стала мені дружиною у такий спосіб. Але у неї іншого виходу не було. Аж цікаво, що в них з матір’ю за ситуація така. Але на мою вимогу вона просто красиво з’їхала з теми. Що ж, згодом розберуся з усім сам.

Допомагаю Маї сісти в салон і сам сідаю за кермо. Рушаю з місця і все ж питаю.

— Має, навіщо тобі з матір’ю такі кошти? Які у вас проблеми?

Вона, хмикнувши, пильно дивиться на мене.

— Леоне, навіщо це тобі? Зрештою, якщо ти дотримуєшся своєї обіцянки та оплатиш мої послуги твоєї фіктивної дружини. Тоді у нас з мамою проблем не буде.

Ведучи авто, кілька хвилин мовчу, а тоді все ж порушую тишу.

— Має, я дотримаюся своєї обіцянки. Але сподіваюся, ти розумієш, що за такі кошти, ти повинна бути моєю фіктивною дружиною не місяць і не два... А як мінімум три-чотири роки.

— Скільки?! — ошелешено перепитує вона, ледь не квадратними очима дивлячись на мене.

— Має, погодься, сума пристойна, — нагадую. — Ти дуже приваблива, а точніше нереально красива, але, на жаль, за гарні очі, гроші не платять. Сподіваюся, ти це розумієш. Тож не потрібно себе картати. В нас домовленість, і свої кошти ти відпрацюєш.

Мая великими очима дивиться на мене. Знімає босоніжки і підбирає ноги на сидіння, обнявши коліна руками. Вона така мініатюрна... На мої слова довго мовчить, а тоді хрипким голосом порушує тишу.

— Сподіваюся, ти дозволиш мені і далі підпрацьовувати моделлю та працювати в ресторані?

— Має, давай обговоримо це, коли будемо обговорювати наші умови. А зараз пропоную насолодитися моментом та хоч на деякий час забути про все на світі.

Вона лише шумно зітхає та переводить погляд у вікно. Напевно, їй моя пропозиція не дуже сподобалася, але в нас домовленість. Придушую у собі всі відчуття та симпатію до неї, бо не хочу щось казати чи діяти з перепалу.