Глава 23

МАЯ

Стрілецький виходить з машини і галантно подає руку мені. Я шалено хвилююся, але, вийшовши, одразу опиняюся в його обіймах. Ледь стою на ногах від втоми. Ноги печуть від підборів, лямки босоніжок в’їлися в тіло. Але здаватися я не маю права. Мене чекає виступ на біс, і тут я повинна зіграти бездоганно.

Дверцята фіолетово-перламутрового спорткара відчиняються, і з машини виходить кіноакторка, одягнена в спортивний костюм та з капюшоном на голові. У мене дещо ступор від її прикиду. Звісно, вона не повинна бути у вечірній сукні, але спортивний костюм — це, як на мене, трохи занадто. Але що казати, заможне життя, воно інше, то яке я маю право щось там міркувати.

Вона впевненою ходою наближається до нас, зупиняється в метрі і, поклавши руки в кишені надто широких спортивних штанів, у напівтемряві кидає.

— Вітаю, Стрілецький! Ось ти і показав свої почуття до мене. Досить було мені кинути провокацію, а ти й радий. Навіть розбиратися не став. Мабуть, давно з цією недомоделлю шашні крутив у мене за спиною... Якщо сьогодні одружився з нею.

Стрілецький з хвилину мовчить. Але я відчуваю, що його ці слова солідно зачепили, бо обійми чоловіка в одну мить стали міцнішими.

— Еліно, це вже не твоє діло. І звітувати тепер перед тобою я не зобов’язаний. Тепер у мене є перед ким звітувати...

Еліна заходиться істеричним сміхом, а тоді, заспокоївшись, звертається до мого чоловіка.

— Ну-ну. Стрілецький, ти ще гірко пошкодуєш...

— Еліно, досить! — наказує, недослухавши, він. — Про що я повинен шкодувати? Може, про те, що ти наставила мені роги та чекаєш дитину від іншого...

— Це був пранк, — перебиває Леона акторка. — А ти повівся?

Мій чоловік хмикає, пригортаючи мене до себе, бо я здригнулася від нічної прохолоди.

— Еліно, годі! — гримає він. — Це був твій пранк, і тепер це твої проблеми. Не потрібно з мене горбатого ліпити. Якщо це був пранк, то де ж тоді були гості з твоєї сторони? Біля палацу вінчань їх і близько не було.

— Зі сторони твоєї дружиноньки теж гостей не було, лише мати. І то вона приїхала пізно. Не скажеш, як це розуміти? Ти ж цю курку общипану по виклику взяв за дружину. І це зрозуміло, як божий день. Вирішив переграти мене.

Ну все, мене це дістало. Я не скандалістка, але принижувати себе не дозволю.

— Послухайте, шановна! Ви слова добирайте... А краще не судіть всіх по собі. Бо хто тут курка общипана, це ще питання?

Повисає хвилинна тиша, яку порушує дикий вереск Кларенс.

— Стрілецький, ти або сам заткнеш її, або...

— Або забралася і поїхала звідси, Еліно! — роздратовано наказує він. — І ще одне слово в бік моєї дружини, я не подивлюся ні на що, подам до суду.

— Леоне, ти геть з котушок злетів, — лементує акторка. — Та як я батькові розкажу, він тебе в порошок зітре. Та мій батько...

— Твій батько — банкрут, Еліно, — різко перебиває її Леон і надто впевнено додає. — Тож годі тут пальці гнути. Він просив у мене підтримки, але після твоєї сьогоднішньої витівки може про неї забути. Так йому і передай.

Я вся з’їжилася в обіймах Стрілецького. В його голосі відчувається могутність. І мені стало страшно. Бо розумію, що ігри з цим чоловіком небезпечні. Хоча покірно танцювати під його дудку я теж не буду. У нашій домовленості мають бути рівні права, бо на інше я не погоджуся.

Ще більше напружуюся, коли він замовкає і, підхопивши мене на руки, хрипким голосом шепоче.

— Ходімо, моя маленька, у нас шлюбна ніч.

Від цих слів ще більше хвилювання охоплює мене, але змушена обняти чоловіка за шию, аби було зручніше. Стараюся не дивитися на Кларенс, бо можу тільки уявити, як вона зараз почувається. Але мене це не повинно обходити. Бо ж я нічого не знаю про їхні стосунки зі Стрілецьким, відповідно нікого судити не можу. Зрештою, воно мені не потрібно. Мені аби зі своїми проблемами розібратися.

— Ти покидьок, Стрілецький! Я тобі цього ніколи не пробачу. Ненавиджу тебе...

Мені стає страшно. Міцніше притискаюся до Леона, а він тихо шепоче.

— Не бійся, маленька. Все добре.

Коли опиняємося у дворі, я прошу його.

— Леоне, відпусти. Я можу йти сама.

— Має, заспокойся, — хрипко просить він. — Ти не зважай на наші розбірки. Кларенс забагато собі дозволяє. Інколи її заносить. Напевно, це зіркова хвороба. Нею страждають багато знаменитостей, — він зітхає та продовжує. — Тобі не потрібно звертати увагу на Еліну. Тому що я не збираюся розводити демагогію. Наші з Еліною трабли закінчилися сьогодні. І якщо вона ще цього не зрозуміла, то трохи згодом зрозуміє.

Стрілецький, увійшовши зі мною в будинок, відпускає мене. Тут по-справжньому царює королівська розкіш, що вражає мене. Він тим часом, пильно заглянувши мені в очі, просить.

— Ходімо, Має. Вже скоро ранок. Нам пора відпочивати... — він, примруживши око, пильно дивиться на мене. — Хоча в мене є ідея.

— Яка? — одразу напружено запитую я.

— Я завжди хотів у свою шлюбну ніч зустріти сонце. Як ти на це дивишся?

Я нервово ковтаю і, хоч надто втомлена, але така пропозиція мені дуже сподобалася.

— Я не проти, — погоджуюся.

Він посміхається і простягає мені руку.

— То що, поїхали?

— Поїхали, — погоджуюся.

Тремор охоплює тіло, і я кладу свою руку у його. Наші погляди зустрічаються. Дивлюся в його очі і не можу зрозуміти, що зі мною діється. Але одне усвідомлюю добре: цей чоловік подобається мені.