Глава 6

ЛЕОН

Пильно дивлюся на біляву вродливу дівчину, ще не зовсім вірю, що мою репутацію врятовано. Але це реально був шанс, і я ним скористався. Все інше мене тепер не хвилює. Завтра вкладемо з цією красунею домовленість і владнаємо всі питання, а сьогодні?! Сьогодні будемо робити те, чого вимагає ситуація.

— Має, зараз ми підемо з тобою в палац для вінчань... Але ж ти маєш бути готова до того, що мої батьки можуть тебе не прийняти. Я все їм поясню після церемонії, невпевнений, що вони зрозуміють, але в них іншого виходу не буде, як прийняти мій вибір і разом з ним прийняти тебе. — роблю коротку паузу і, набравши повітря в легені, продовжую. — А ще маю до тебе прохання, поводься спокійно, розкуто. Так, наче так і повинно бути, ніби все йде так, як і було заплановано, а якщо чогось не знатимеш, просто мовчи, або ж звертайся до мене. Мене можеш називати, як тобі зручно: лютий, коханий. Або просто звертайся на ім’я. Ще б бажано щасливу посмішку, але це вже як вийде.

Дівчина великими очима дивиться на мене, а я тим часом продовжую.

— А зараз перечіплюй мого букета, як годиться нареченій, і підемо. Адже ти вже й так солідно затрималася.

— Ну вибач, любий. Так уже вийшло. — з іронією кидає вона.

Вирішую їй підіграти.

— Бачать небеса, я не даремно стільки чекав.

Мая великими очима дивиться на мене кілька секунд, а тоді несміло робить крок до мене. Вона помітно нервується. Бачу, як тремтять її руки, коли вона намагається відстебнути шпильку на моєму букеті, що знаходиться зліва, і, аби відволікти її, питаю.

— Має, наскільки в тебе все серйозно з твоїм молодим чоловіком.

Вона кліпає і великими сірими очима дивиться на мене.

— Навіщо, це тобі? — холодно цікавиться, вправно приколюючи мій букет на праву сторону піджака.

— Аби знати, до чого бути готовим. — чесно випалюю.

— В сенсі?! — хмурить брови вона.

Хмикаю і так неочікувано пригортаю дівчину до себе.

— Я повинен знати, моя кохана, чи готуватися до сцен ревнощів та розбору польотів.

Вона зітхає. Хоче звільнитися, але я не відпускаю.

— Леоне, годі мене обіймати. Гра на публіку іще не почалася, тож не перегинай.

— А може, я тренуюся, — з посмішкою відмахуюся.

— Облиш ці дурнуваті виправдання. — зиркнувши, вона звільняється та невдоволено додає. — Як на мене, мужик іще не народився, а вже знає, як залицятися та фліртувати. І тренування йому геть не потрібні. А щодо мого молодого чоловіка, ти ні про, що не хвилюйся. Я все владнаю сама.

Пильно дивлюся на привабливу незнайомку і ловлю себе на тому, що мені трапилася достойна заміна моєї відомої нареченої. Звісно, я дуже сердитий на Еліну, я гадав, у нас все насправді. Я кохав її, а вона, напевно, як більшість акторок кіно, не може бути постійною. Але вона не тільки зрадила, вона ще й завагітніла від іншого. А я, заклопотаний справами та підготовкою до весілля, навіть не помітив цього. Хоча дивно, що дитину на мене не повісила. Бо я, сліпий та наївний, напевно прийняв би її як свою.

Від думок відриває телефон. Це Матвій. Знімаю слухавку.

— Все готово, Леоне. Можете йти. Батьки спокійні, тож ні про, що не хвилюйся.

— Спасибі, Матвію. — тихо кидаю та кладу слухавку.

Погляд прикипає до моєї спонтанної нареченої, а мій голос звучить зірвано. Чомусь страшенно хвилююся. Ні, я не боюся, але мене дуже хвилює реакція батьків.

— Ну, що, готова, Має?

Дівчина у весільній сукні лише знизує плечима і, здається, без жодних емоцій кидає.

— Готова. Я постараюся підіграти правдоподібно. Тільки ти не перегинай. Не потрібно мене лапати, тиснути, і з поцілунками будь скромніше. Моє терпіння не зі сталі. Зрештою, не забувай, що ми чужі.

— Я тебе почув, Має. — холодно випалюю.

В проханнях дівчини здорова логіка, і в її проханнях немає нічого такого, на що я мав би ображатися. Зрештою, мені подобається, що навіть у такій ситуації вона чітко ставить межі між нами. Це заслуговує поваги.

Пропоную їй зігнуту у лікті руку і прошу.

— Ходімо.

Вона бере мене під руку, і я, видихнувши, веду її з кабінету власниці салону весільних суконь. Ще не можу повірити, що мені вдалося вирішити це, здається, нереально важке завдання. І я впорався. Якщо Еліна хотіла виставити мене на посміховисько, то в неї не вийшло. Я вирішу цю ситуацію, а от вона втратила мене назавжди. Не знаю, чи справді вона вагітна, чи в неї ігри такі, але тепер мене це не хвилює.