Розділ 20

Вітряна погода була на вулиці. Сандра поверталася додому, коли в її голову знову закралися ті самі неприємні думки. Вона намагалася залишити минуле позаду, але те, що вона чула кілька днів тому від Артема, не давало їй спокою. Її серце не могло остаточно прийняти те, що він їй сказав, і навіть намагаючись знайти у ньому відповідь, вона все одно залишалася у роздумах.

Сандра мимоволі зітхнула, спостерігаючи за тим, як її кроки відбиваються від мокрого асфальту. Вона розуміла, що повинна бути чесною з собою, але її почуття все більше заплутувалися, і для того, щоб зрозуміти, що їй робити далі, вона потребувала ще часу.

Але саме сьогодні її життя знову втрутилося, і, як це часто буває, втрутилася Мія.

Вона почула її голос ще до того, як увійшла в будинок. Мія була на кухні, і її сміх лункав в коридорі, наповнюючи простір чимось неприродним, що відразу ж привернуло увагу Сандри. Вона обережно підійшла ближче до кухні, але не заходила. Зачинивши двері, Сандра могла почути, як Мія та Артем розмовляють.

— … Ну, це буде весело, — чула вона Мію, яка говорила з якоюсь веселістю в голосі. — Ти ж не можеш сказати, що ти не хочеш цього!

— Мія, не починай, — почула вона відповідь Артема, і його голос звучав трохи напружено.

Сандра затримала подих. Вона не могла розібрати, про що йдеться, але чуття підказувало їй, що ситуація виглядає непросто.

— Це ж просто одна вечеря, Артеме! Ти ж не хочеш, щоб я почала думати, що ти намагаєшся уникати мене, — знову чула голос Мії, і від її тону ставало зрозуміло, що вона намагається маніпулювати ситуацією.

Сандра відчула, як її серце починає битися швидше. Вона добре знала, що Мія завжди була хитрою, і що між ними з Артемом існували певні тонкі нитки, яких вона не могла повністю розплутати. І тепер цей момент, коли Мія намагається зайти занадто далеко, був просто ідеальним для того, щоб вона почала хвилюватися.

Вона вийшла з тіні та зайшла на кухню. Артем, побачивши її, миттєво замовк, а Мія, яка стояла біля плити, ледве стримала усмішку.

— О, Сандро, — сказала вона, підходячи до неї, — ти вже вдома? Я хотіла поговорити з тобою про одну справу.

— Я думала, що ви вже все обговорили, — відповіла Сандра холодно, не приховуючи роздратування. — Між вами не залишилося недомовленого, чи не так?

Артем нервово глянув на Сандру, наче намагаючись знайти слова, щоб заспокоїти її. Але Мія була хитріша. Вона вміла маніпулювати ситуацією і завжди знала, як натискати на слабкі місця.

— Це не те, про що ти думаєш, — сказала Мія з надмірною усмішкою, яка відразу ж роздратувала Сандру. — Я просто намагалася зробити це приємно для Артема, адже він так багато працює. Ти ж не хочеш, щоб він почувався самотнім, правда?

Ці слова Мії були як гострі шпильки, що проколювали серце Сандри. Вона вже не могла більше терпіти ці натяки. Її розум не міг зупинити себе від бурі емоцій, що вирувала всередині.

— Мія, — сказала вона холодно, — я думаю, ти повинна припинити це. Я не хочу більше бути частиною твоїх ігор.

Сандра бачила, як Мія знову змінила свою манеру. Вона покачала головою і намагалася виглядати дуже наївною, але Сандра знала, що це лише маска.

— Чому ти так реагуєш? — сказала Мія з посмішкою, хоч і її очі вже не були такі добрі. — Ми ж всі маємо право на свій простір. Я лише намагаюся допомогти, щоб все було гарно.

Артем, який спостерігав за цією сценою, підійшов ближче і спробував зупинити Сандру, поклавши руку їй на плече.

— Сандро, заспокойся. Я розумію, що це виглядає дивно, але я обіцяю тобі, що все буде гаразд. Мія — це лише частина мого минулого, і я більше не хочу її в своєму житті.

Але ці слова не могли заспокоїти Сандру. Вона відчувала себе приниженою і заплутаною. Мія досягла своєї мети: вона викликала в Сандрі ревнощі, розбурхала її емоції і поставила Артема в таке становище, яке було важко виправити.

— Мені не потрібні твої обіцянки, Артеме, — сказала Сандра, затискаючи зуби, — якщо ти дозволяєш Мії так поводитися, то я не знаю, чи можу я тобі довіряти.

Її слова були важкими, і вона одразу відчула, як велика прірва відкрилася між ними. Артем намагався відреагувати, але Сандра вже вийшла з кухні, її серце билося швидше від сумнівів і розчарування.

Артем і Мія залишилися на кухні, і між ними знову виникла тиша, яка сказала більше, ніж будь-які слова.