Розділ 19

Сандра сиділа на балконі, пильно дивлячись на вечірнє місто, яке було огорнуте золотистими відблисками заходу сонця. Вона не відчувала тієї внутрішньої гармонії, яку відчувала раніше. Артем був поруч, але його поведінка почала змінюватися. І це не могло не турбувати її. Вона помічала, як він все частіше проводив час з Мією, їхні розмови ставали довшими, а в очах Артема з’являлася якась інша цікавість, не та, яку він показував їй. І Сандра не могла не звернути на це увагу.

Сьогоднішній день не був винятком. Вони обидва повернулися додому після того, як провели день разом. Сандра відчувала, що між ними стало менше слів, менше тих простих моментів, які раніше дарували їй відчуття, що все між ними на своєму місці. Але сьогодні, чим довше вона перебувала поруч з Артемом, тим більше відчувала, що щось змінилося.

Артем увійшов до кімнати, в руках тримаючи телефон. Його обличчя виглядало серйозно, і він, здавалось, не помітив, як Сандра сидить на балконі.

— Я швидко, — сказав він, йдучи до своєї кімнати.

Сандра не відповіла, і через кілька хвилин почула, як його голос став чіткішим. Вона не могла не звернути увагу на те, як він говорив з Мією. Її голос звучав так ніжно, майже інтимно, і це гнітило Сандру. Вона знала, що Мія була більше, ніж просто його секретарка. Вона бачила це у їхніх поглядах, у тій легкій розслабленості, яку вони мали між собою.

— Артем, ти не можеш просто так залишити справи, ми повинні поговорити про це, — чула вона Мію з-за стіни.

Ці слова ніби завмирали в її голові, і серце Сандри затрепетало. Їй стало важко дихати, коли вона почула, як Мія сміялася, а Артем відповів так, ніби це було абсолютно нормально. Ще кілька секунд, і Сандра почула, як він лягає на ліжко, продовжуючи розмову з Мією. У її серці зріс сумнів.

Вона тихо встала, переступила поріг і підійшла до дверей, щоб почути більше. І, як не дивно, чим більше вона чула, тим більше відчувала, як її серце стискається від болю.

— Ти просто не розумієш, як це важливо для мене, — почувся голос Мії, теплий і манливий.

— Міє, я сказав тобі, що зараз не найкращий час. — Голос Артема був спокійним, але щось у ньому змусило Сандру замислитися. Що ж це таке?

Вона не могла більше стояти без руху. Вона відчула, як її емоції починають контролювати її розум. Ревнощі, які вона намагалася приховати, спалахнули. Їй здавалося, що з кожною секундою її сумніви тільки збільшуються.

— Я розумію, — сказала Мія, але в її голосі була така недомовленість, яка здавалася не тільки невинною, але й маніпулятивною. — Просто знаєш, якщо ти дійсно хочеш, щоб ми були з тобою, то нам треба діяти разом.

Артем, здається, замислився на мить, перш ніж відповісти:

— Я знаю, але зараз це не на часі. Сандра... Вона не зрозуміє.

Ці слова як лезо порізали серце Сандри. Вона не могла повірити, що він насправді поставив її на друге місце. І ось, коли вона вже майже вирішила, що може впоратися з цим, Мія додала:

— Ну, якщо це буде складно для Сандри, можливо, ти захочеш дати їй більше простору? А я не проти подбати про тебе, Артеме.

Сандра застигла. Це було боляче, але вона вирішила не залишатися в тіні. Вона пішла з коридору, швидко й тихо, щоб не привертати до себе увагу, і вийшла на балкон. Це була її найбільша слабкість – не вміння залишатися байдужою, коли стосувалося того, що мала. І ось зараз її серце билося з прискоренням.

Вона глибоко вдихнула і заспокоїлася, намагаючись привести свої думки до ладу. Вона знала, що повинна поговорити з Артемом, але це було важко. Вона не хотіла його втратити, але вона не могла ігнорувати те, що відчувала. Чи справді Артем ще щось відчував до Мії? Чи це була лише частина гри, яку вони грали?

У цей момент Артем вийшов на балкон і тихо підійшов до неї. Він був схвильований, але намагався виглядати спокійно. Він знав, що Сандра почувала себе незручно. Але було щось у її очах, що він не міг ігнорувати. Він не хотів її втратити. І він поважав її почуття.

— Сандро, я не хотів тебе образити, — сказав він м’яко. — Я намагався пояснити Мії, що зараз важливо бути чесним і відкритим з тобою.

Сандра повернулася до нього, але в її погляді було більше сумніву, ніж зрозумілості.

— Але чому ти все ще дозволяєш їй втручатися? — запитала вона, не приховуючи емоцій. — Мія все ще може бути для тебе важливою, і це не дає мені спокою. Я не знаю, чому я повинна це терпіти.

Артем зробив паузу, його погляд став більш серйозним, і він підійшов ближче.

— Я розумію, чому ти ревнуєш, і я готовий на все, щоб це припинилося, — відповів він. — Але я хочу, щоб ти знала: між нами немає більше місця для когось іншого. Мія більше не буде в нашому житті. Я хочу, щоб ти відчула це, і щоб ми змогли бути разом. Без сумнівів.

Сандра дивилася на нього з розумінням, але у її серці залишалося чимало невизначеності. Вона хотіла йому вірити, але серце було переповнене емоціями, які ще потрібно було розібрати.