Розділ 18.

Після слів Артема Сандра відчула, як між ними проклалася невидима межа. Він відвіз її до цього затишного місця, де не було ні шуму міста, ні цілої армії людей, що постійно оточували їх у звичному житті. Тут все було спокійно, майже тишу порушувала лише ледь чутна мелодія каміна, що тріщав в іншій кімнаті. Сандра відчувала, як цей новий світ починає затягувати її, ніби поринання у справжню гармонію, яку вона ніколи не думала знайти поруч з Артемом.

Він помітив її сумніви, що змішувалися з цікавинкою, і знову наблизився, але тепер не через бажання домінувати, а, здається, шукаючи відповіді у її погляді. Його голос став м'якшим, і він вимовив:

— Ти можеш залишити все позаду, хоча б на кілька днів. Ні бізнесу, ні тиску, лише ти і я, Сандро.

Вона мовчала, не знаючи, що сказати. Серце билося так швидко, наче на кожному кроці виникала нова проблема. Вона не могла не думати про свій контракт і про Мію, яка, без сумніву, шукала її, хоча б для того, щоб дізнатися, де вона поділася. І ще більше її непокоїла думка, що, навіть якщо вона погодиться залишитися тут, вона не зможе втекти від тих почуттів, які так болісно і тягуче почали з’являтися до Артема.

Артем стояв біля неї, уважно спостерігаючи, чекаючи, поки вона вирішить. Його погляд був спокійним, майже зворушливо проникливим. Він на мить нахилився, ніби намагаючись побачити, що саме відбувається у її голові, і додав:

— Це лише час для нас. Я хочу, щоб ти побачила мене таким, яким я є насправді, а не тільки через твої судження, чи через контракт.

Сандра усвідомила, що йому важливо це. Не просто її присутність, а щоб вона бачила, що він насправді відрізняється від того, хто здавався їй холодним і байдужим. Він знову став для неї складною загадкою, яку вона все ще не могла розгадати, але яку в той же час прагнула зрозуміти.

— Ти дійсно хочеш, щоб я залишилася тут, Артеме? — її голос ледве чутно звучав у тиші кімнати.

— Так, хочу. І якщо тобі потрібно трохи часу, я це поважатиму. Але будь тут, хоча б декілька днів. Подумай про це як про можливість знайти відповіді на питання, які ти самій собі ставила.

Вона стояла мовчки, з розумінням усвідомлюючи важливість його слів. І хоча вона прагнула щось відповісти, вона знала, що її власні відчуття ще не готові підкоритися тому, що відбувалося. Артем натомість не чекав відповіді одразу. Він просто тихо глянув на неї, ніби підтверджуючи, що в цей момент не ставить її у жодні рамки.

— Ти хочеш, щоб я просто забула все, що було до цього? — нарешті запитала вона, дивлячись йому в очі.

Артем тихо посміхнувся, намагаючись зберегти вигляд спокійного лідера.

— Ти не повинна забувати. Я не прошу цього. Я лише хочу, щоб ти побачила мене в іншому світлі. Не через всі ці ігри, не через контракт. А через те, ким я є насправді.

Вона кивнула, але усередині все було далеко не так ясно. Сандра прекрасно розуміла, що Артем — не простий чоловік, і вона не могла сприймати його обіцянки як щось остаточне. Але щось у його словах викликало в ній бажання розібратися.

— Добре. Я залишаюсь, — вимовила вона нарешті.

Артем не здивувався, він просто спокійно провів її до великого вікна, через яке відчинявся неймовірний вид на навколишні лісові простори.

— Тут ти зможеш відчути себе іншою людиною, — сказав він, — і, можливо, побачиш щось, чого не помічала раніше.

Вони стояли поруч, насолоджуючись тишею і спокоєм. Всі ті проблеми, які тягли їх із собою, здавалися дуже далекими. Сандра почала усвідомлювати, що саме цей момент і має бути для неї шансом для роздумів. Чи змінить це її ставлення до Артема, чи дозволить побачити його не лише через призму бізнесменського хисту, а й через його внутрішню сутність?

З тих пір наступні кілька днів минали, як в безвітряній туманній затишній долині. Сандра намагалась знайти спокій і відповіді на питання, що мучили її. Вона залишалася тут з ним, але відчувала, що це не був кінець її подорожі. І чим більше вона була поруч з ним, тим більше це ставало схожим на випробування — не тільки для неї, а й для нього.

Артем час від часу звертався до неї, не ставлячи жодних запитів чи вимог. Вони просто проводили час разом, і це змушувало Сандру бачити в ньому щось більше, ніж вона раніше вважала можливим.

З кожним днем їй ставало все важче тримати дистанцію. І вона почала усвідомлювати, що, можливо, це її шанс не тільки розібратися в почуттях до Артема, а й зрозуміти, що саме вона шукає в цьому світі.