Розділ 16.1

Сандра прокинулася від ніжного дотику теплого сонячного променя, що ковзнув по її обличчю. Їй було дивно тепло і спокійно, навіть затишно. Вона повільно відкрила очі, і перше, що побачила — це сильну чоловічу руку, що лежала на її талії. На мить вона затримала подих. Артем.

Її тіло досі пам’ятало його дотики, його губи, його гарячий подих. Вона заплющила очі, намагаючись збагнути, що саме вона відчуває. Радість? Бажання? Чи, можливо, страх? Але найбільше її лякало те, що вона не хотіла віддалятися.

Артем дихав рівно і спокійно. Сандра повернула голову і поглянула на нього. Він спав, але його рука на її талії міцно її тримала, ніби не хотів відпускати навіть уві сні. Вона мимоволі усміхнулася. Хто б міг подумати, що цей самовпевнений і холодний бізнесмен може бути таким… ніжним?

Вона обережно розсунула його пальці і тихо, щоб не розбудити його, злізла з ліжка. В голові крутилися суперечливі думки. Що тепер? Як вони поведуть себе далі? Це була просто ніч? Чи щось більше?

Сандра повільно попрямувала до ванної, намагаючись привести себе до ладу. Її щоки все ще палали, а всередині вирувало щось нове, незрозуміле. Коли вона повернулася до кімнати, Артем уже сидів на ліжку, ліниво потираючи шию.

— Втікати збиралася? — його голос був хрипким після сну.

— Не сміши мене, — вона схрестила руки на грудях, намагаючись приховати нервозність. — Просто… ранок настав.

— Так, і я вперше прокинувся з тобою поряд, — він ледь помітно усміхнувся.

Її серце зробило дивний кульбіт. Вона не знала, що відповісти, тому просто відвернулася.

— Я піду на кухню.

— І що ти там робитимеш? — він хитро примружився.

— Приготую собі каву.

— О, ні. Сьогодні я роблю тобі каву.

Вона здивовано підняла брови.

— Ти? Сам?

— Що, так складно уявити мене з кавником?

— Дуже складно, — чесно зізналася Сандра.

Артем розсміявся і зістрибнув з ліжка.

— Ну, тоді я тебе здивую.

Сандра сиділа на кухні, спостерігаючи, як Артем готує каву. Він виглядав абсолютно спокійним, ніби нічого незвичайного не сталося. Це дратувало її, але водночас заспокоювало.

— Я взагалі-то не знав, що ти вмієш це робити, — промовила вона, слідкуючи, як він наливає їй каву в чашку.

— Вмію багато чого, — він підморгнув і поставив перед нею чашку.

Вона взяла її в руки, вдихаючи аромат, і наважилася запитати:

— Ти… ти не шкодуєш?

Артем на мить зупинився, уважно дивлячись на неї.

— А ти?

Сандра зробила ковток кави, виграючи час для відповіді. Вона не знала, як пояснити свої почуття, бо сама в них не розібралася.

— Я просто… не очікувала цього, — чесно сказала вона.

— А я очікував, — спокійно відповів він.

— Що?

— Що між нами це станеться. Я знав, що ти довго не зможеш чинити опір.

— Ти такий самовпевнений! — вона закотила очі.

— А ти така вперта, — він поставив свою чашку на стіл і, не відводячи погляду, додав: — Але давай говорити чесно. Ми обидва хотіли цього.

Вона стиснула губи. Не могла заперечити.

— Що далі, Артеме?

— Далі… — він провів пальцем по її щоці. — Ми подивимося, куди це нас приведе.

Їй хотілося сперечатися, але він говорив так впевнено, що вона просто видихнула і кивнула.

Весь день Сандра відчувала, що між ними щось змінилося. Артем був до неї уважнішим, іноді торкався її волосся, легко проводив пальцями по її руці, коли проходив повз. Його погляд став ще більш пристрасним, і вона ловила себе на думці, що їй подобається це.

Коли ввечері вони сиділи разом на дивані, переглядаючи якийсь фільм, Артем несподівано обійняв її.

— Що ти робиш? — здивовано запитала вона.

— Обіймаю свою дружину, — спокійно відповів він.

— Ми фіктивно одружені, якщо ти забув.

— Фіктивно? — він повернув її обличчя до себе, змушуючи подивитися йому в очі. — А ти все ще так думаєш?

Їй не вистачило слів.

— Я не знаю, — тихо зізналася вона.

— Я теж, — несподівано сказав він. — Але єдине, що я знаю точно: я більше не хочу триматися від тебе осторонь.

Її серце стислося. Вона ще ніколи не чула, щоб Артем говорив подібні речі.

Він нахилився до неї і м’яко поцілував.

І цього разу вона не чинила опір.