Розділ 10.1

Сандра різко підняла погляд і зустріла його очі. В її душі вибухнули нові емоції, але цього разу вона не дозволила їм захопити її. Вона просто зібралася і сказала, не відводячи погляду:

— Якщо ти хочеш спитати, я була на свіжому повітрі. З чим конкретно ти маєш проблеми?

Артем на мить замовк. Його реакція не була такою, як зазвичай. Він спостерігав за нею, наче вивчаючи, і все більше розумів, що Сандра не була такою, якою він звик її бачити.

— Ти не повинна так поводитись, — вимовив він, але її холодний погляд змусив його замислитись.

— Я не повинна? — Сандра не дала йому продовжити. — А що ти, власне, хочеш від мене? Щоб я впала перед тобою і почала вибачатись?

Артем трохи відступив, здивований її реакцією. Вона, однак, не дозволила йому захопити ситуацію:

— У мене є своя гордість, Артем. Якщо ти хочеш більше поваги, почни з того, щоб поводитись так, як я цього заслуговую.

Сандра стояла на місці, мовчки спостерігаючи за Артемом. Його погляд став трохи більш нервовим, але він намагався це приховати. Її слова зачепили його, але він не міг цього показати. Протягом останнього часу він звик до того, що завжди контролює ситуацію, але зараз відчував, як його план починає давати тріщини.

Вона не була такою, як інші жінки. Сандра не боялася його, не бігала за його увагою, не ставала зворушливою, коли він поводився з нею як із власною іграшкою. Вона просто стояла, дивлячись йому в очі, і здавалось, що вона не має наміру відступати. Це вибивало його з рівноваги.

Артем тихо глибоко вдихнув, намагаючись зрозуміти, як він може повернути ситуацію на свою користь. Але його звична рішучість, яку він завжди проявляв у стосунках з жінками, тепер наче розсипалася. Його всього було важко змусити діяти, коли Сандра ставала перед ним такою непередбачуваною.

— Ти не повинна так поводитись, — знову повторив він, намагаючись утримати свій контроль. Його голос звучав трошки слабше, ніж він планував, але він все ж намагався тримати вигляд лідера.

Сандра підняла брови і засміялася, ніби це було найбільшим абсурдом, який вона коли-небудь чула.

Її голос звучав різко, але з нею було щось нове — впертість і рішучість, яких Артем не бачив раніше. Вона не була схожа на ту беззахисну дівчину, яка раніше могла б захоплюватись ним, боятися його поглядів, намагаючись догодити. Ні, зараз вона була іншою.

Артем на мить застиг, не знаючи, як відповісти. Його очі розширились від несподіванки. Всі ці роки, що він звик до того, як жінки реагують на його натиск, були даремні перед її стійкістю. Сандра не дозволяла йому контролювати її, і це не було для нього легкою перемогою.

Тон її слів був холодний, проте тверезий, і це ще більше підсилювало його почуття незручності. Вона не виглядала розгубленою чи збентеженою. Навпаки, її очі випромінювали впевненість, яка його збивала з пантелику. Вона залишалась абсолютно незворушною, навіть коли її серце, ймовірно, билося набагато швидше від цього напруженого моменту.

Артем зробив кілька кроків назад. Він розумів, що його звичний підхід до неї не працював. Щоразу, коли він думав, що має все під контролем, Сандра знаходила новий спосіб змусити його сумніватися. Це нервувало його. Замість того, щоб продовжити гру, як він зазвичай робив, він раптом відчув потребу зупинитись і подумати.

— Ти справді така сильна? — запитав він, наче вже не був впевнений у собі.

Сандра мовчала кілька секунд, дозволяючи йому втягувати себе у цей момент. Її погляд не зраджував її — вона знала, що він намагається розібрати її, але вона була готова дати йому відповідь, якої він не чекав.

— Сильна? — відповіла вона після короткої паузи. — Я просто хочу, щоб ти зрозумів: я не твоя власність, і я не дозволю тобі так легко маніпулювати мною.

Ці слова були вимовлені впевнено і рішуче, без сліду сумнівів. Вони розривали будь-яку залишкову здатність Артема вважати себе єдиним, хто може впливати на її почуття.

Артем стояв перед нею, і він розумів, що його влада над ситуацією поступово втікає. Сандра більше не була тією, хто підкорюється йому. Вона змінила правила гри.

Він намагався втримати себе, проте її слова дійсно проникали глибоко. Це не було простою відповіддю, це було справжнім викликом. Всі ці роки, коли він вирішував, як поводитись з жінками, не можливо було застосувати тут.

— Якщо ти так думаєш... — почав він, але знову замовк. Вся його звична харизма і самовпевненість кудись зникли, і він навіть не міг це приховати.

Сандра не змінювала виразу обличчя. Вона дивилася на нього, зберігаючи свою внутрішню гідність. В її серці виникало безліч емоцій, але вона знала одне: сьогодні вона не буде мовчати і не підкориться його волі.

Артем поклав руку на лоба, наче намагаючись відшукати якийсь правильний вихід з цієї ситуації. Але всі його варіанти, здавалось, не працювали. Він не міг змусити її поступитися. Вона не була тією, яку можна легко переконати або завоювати обіцянками. Її характер був непередбачуваним і сильним, і це остаточно змінило всі його плани.

— Ти хочеш бути незалежною? — запитав він, більше для себе, ніж для неї.

— Я вже є, — відповіла вона, не знімаючи погляду.

Артем відчував себе розгубленим. Сандра насправді була здатною на більше, ніж він думав. І тепер, коли вона повністю вивела його зі звичної колії, він не міг більше бути тим, ким був раніше — маніпулятором і домінуючим чоловіком.

Вони стояли одне перед одним, обидва з різними поглядами на світ, але без сумніву, кожен з них змінювався в цю миттєвість. Артем зрозумів, що йому потрібно знайти новий спосіб, якщо він хоче зберегти цей зв’язок з нею. І це стало для нього абсолютно ясним.

Сандра, своєю чергою, не думала про майбутнє з ним. Їй було важливо тільки те, що вона нарешті змогла довести йому, що вона не підкориться. Вона більше не була під його контролем. І це було її справжньою перемогою.