Розділ 9.1

Розкішна рудоволоса жінка впевнено переступила поріг, кинула короткий погляд на Сандру і зухвало усміхнулася.

— Вибач, Дмитре, я передзвоню, — швидко сказала вона в слухавку й поклала телефон.

— О, ти вдома? — Мія театрально здивувалася. — Чудово. Бо я якраз прийшла попередити тебе, що скоро повернеться Артем. І тобі, мабуть, варто кудись піти.

Сандра звузила очі.

— Чому це?

— Тому що в нас із ним сьогодні гарячий вечір, — Мія зухвало підморгнула. — Ми давно цього чекали.

Сандра відчула, як у ній закипає злість.

— Ти серйозно? — вона схрестила руки на грудях.

— А що? Артем і я давно разом. Це ти тут лише контракт, а я — його справжня пристрасть, — Мія грайливо торкнулася кінчиків свого волосся.

Сандра відчула, як її серце стиснулося. Вона не мала права ревнувати. Вона не повинна була злитися. Але всередині щось ятрило, наче рана, яку вона навіть не помітила, поки її не торкнулися.

— Послухай, — її голос був рівним, але в ньому відчувалася загроза. — Це будинок Артема, і ти сюди не запрошена.

— Ой, невже? — Мія глузливо всміхнулася. — Ти дійсно думаєш, що щось означаєш для нього? Він може з тобою гратися, але в кінці він завжди повертається до мене.

Сандра стиснула кулаки.

— Це вже не твоя справа, — відрізала вона.

Мія примружилася, а потім неспішно підійшла ближче.

— О, зрозуміло… Ти починаєш ревнувати.

Сандра різко відвернулася.

— Дурниці.

— Ти навіть не заперечуєш, що тобі не все одно, — Мія усміхнулася переможно. — Значить, Артем уже пробрався тобі під шкіру.

Сандра відчула, як у грудях наростає хвиля гніву. Вона не дозволить Мії грати з її емоціями.

— Якби ти була такою впевненою у своєму впливі на нього, ти б не приходила сюди й не намагалася мене принизити, — різко сказала вона. — Значить, боїшся.

Мія зловісно усміхнулася.

— Подивимося, хто з нас буде правий, коли він прийде.

Сандра більше не хотіла це слухати. Вона взяла телефон, швидко набрала номер Дмитра.

— Що ж, Дмитре, я передумала. Де ти хотів повечеряти?

Мія зітхнула і всміхнулася:

— Ох, як мило. Ти намагаєшся забути Артема, гуляючи з іншим? Відчайдушна спроба.

Сандра не відповіла. Вона рішуче взяла свою сумку та вийшла з дому.

Але навіть коли вона їхала на таксі назустріч Дмитру, її думки були не про нього. Вони крутилися навколо одного чоловіка. І це лякало її більше за все.

Артем в’їхав у двір, заглушив двигун і важко видихнув. День був напружений, але він відчував легку ейфорію – відчуття контролю, яке так любив. Справа, над якою він працював останні тижні, нарешті зрушила з місця. І тепер у нього був чудовий привід розслабитися.

Він вийшов з машини, піднявся сходами до входу і відчинив двері. У вітальні горіло світло, а на дивані, розкинувшись у своїй звичній манері, сиділа Мія.

— Нарешті ти прийшов, — вона простягнула руки, потягнулася, ніби ненароком демонструючи свою витончену фігуру. — Я вже думала, що мені доведеться чекати тебе цілу ніч.

Артем скинув піджак і кинув його на спинку стільця.

— Що ти тут робиш?

Мія всміхнулася, підвелася і підійшла до нього ближче.

— Прийшла привітати тебе з успішним днем, — її голос був солодким і злегка насмішкуватим.

Артем відступив на крок.

— Де Сандра?

Мія знизала плечима.

— Коли я прийшла, її вже не було.

Він стиснув щелепи. Дивно. Сандра зазвичай не виходила з дому ввечері, хіба що по магазинах.

— Може, вона просто поїхала до подруги? — м’яко припустила Мія і, користуючись моментом, торкнулася рукою його плеча.

Артем не відразу відсторонився. Вона завжди знала, як підступитися до нього. Він звик до її дотиків, до її витончених спроб привернути його увагу. І, чесно кажучи, раніше це було навіть приємно.

Але зараз… Чомусь це не викликало звичної реакції.

— Ти напружений, — Мія ледь чутно зітхнула і провела пальцями по його шиї. — Давай я допоможу тобі розслабитися?

Він подивився на неї. Красиві губи, впевнений погляд. Мія завжди була гарячою, зухвалою. Вона ніколи не грала в скромницю, ніколи не просила нічого зайвого. Лише насолода.

Артем провів долонею по її талії, змушуючи її трохи прогнутися до нього. Вона усміхнулася.

А чому б і ні?

Він нахилився, притиснувся губами до її шиї, вдихаючи знайомий аромат парфумів. Вона відповіла йому, розкрившись у його руках, мов квітка.

Пізніше, лежачи в ліжку, Мія проводила пальцем по його грудях, малюючи якісь невидимі візерунки. Вона виглядала задоволеною.

— Як завжди, ти був чудовий, — прошепотіла вона.

Артем усміхнувся. Він і справді пишався собою.

— Ти теж.

Мія притиснулася до нього, а потім, ніби між іншим, сказала:

— До речі, я знаю, де була Сандра.

Артем ледве помітно напружився.

— І де ж?

Мія підвела голову, її очі блищали хижим вогнем.

— Вона пішла на побачення.

Артем не відреагував одразу. Він повільно підняв руку і відкинув пасмо волосся з її обличчя.

— Хто тобі це сказав?

— Я маю свої джерела, — вона глузливо всміхнулася. — Та й це очевидно. Вона зникла пізно ввечері. І ти думаєш, вона просто гуляє?

Артем мимоволі згадав, як Сандра ще недавно лежала поряд із ним у цьому ліжку. Її запах досі лунав у повітрі. Він згадав, як вона здригалася від його дотиків, як стискала ковдру, намагаючись не показати своїх справжніх почуттів.

А тепер вона була з кимось іншим?

Його серце стиснулося.

Але він не міг дозволити собі показати це.

Артем розсміявся, перевернувся на бік і подивився прямо в очі Мії.

— І що? Це лише підтверджує, що вона не сприймає наш контракт всерйоз.

Мія прикусила губу.

— Тобі байдуже?

— Абсолютно, — він змусив себе зневажливо всміхнутися.

Мія на секунду задумалася, а потім провела рукою по його щетині.

— От і добре. Тому що ти занадто хороший для того, щоб витрачати час на неї.

Артем не відповів. Але коли вона заснула, він лежав, дивлячись у стелю. Занадто хороший?