Випадкова мама для його сина
Епілог ❤️
Минуло два роки після весілля.
Будинок був сповнений життя.
Іноді настільки, що Максим мріяв хоча б про п'ять хвилин тиші.
Але щоразу, коли ця тиша наставала, йому її бракувало.
Поліна сиділа на терасі, загорнувшись у плед.
На її руках мирно спала маленька дівчинка.
Поруч у візочку дрімав хлопчик.
Двійнята.
Їхнє маленьке диво.
Дівчинку назвали Оленкою — на честь матері Поліни.
Хлопчика — Андрійком, на честь дідуся Максима.
— Не можу повірити, що вони вже такі великі.
Усміхнулася Поліна.
— А я не можу повірити, що нас тепер шестеро.
Засміявся Максим.
У цей момент на подвір'я вибіг Артем.
За ним Софія.
Як завжди сперечаючись.
— Я не брала твій планшет!
— Тоді чому він у тебе?!
— Бо ти залишив його в моїй кімнаті!
Максим лише похитав головою.
— Вони ніколи не зміняться.
— І слава Богу.
Відповіла Поліна.
Максим сів поруч і обійняв її.
Дивлячись на дітей.
На будинок.
На родину.
Яку вони створили разом.
Колись їх об'єднало кохання.
Потім випробування.
Потім правда.
А тепер їх об'єднувало щось набагато сильніше.
Щастя.
— Ти щаслива?
Тихо запитав Максим.
Поліна подивилася на нього.
На їхніх дітей.
На сонце, що повільно заходило за обрій.
І усміхнулася.
— Більше, ніж будь-коли.
Максим поцілував її.
А навколо лунав дитячий сміх.
Сміх їхньої великої родини.
І саме тоді вони зрозуміли:
усі труднощі були не дарма.
Бо привели їх сюди.
Додому.
❤️ КІНЕЦЬ КНИГИ "Весілля серця" ❤️📖👨👩👧👦✨
#2853 в Любовні романи
#1295 в Сучасний любовний роман
#794 в Жіночий роман
Відредаговано: 06.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
