Розділ 48

Ніл

Я не міг повірити, що тримаю в руках цей кубок. Ми так довго йшли до нього, і від цього стає до милості радісно. Гордість переповнює груди, і захоплює все тіло млосними судомами. Суперники теж були в захваті, не зважаючи на те, що програли. Ніхто не очікував, що він такого кидка м'яч все таки залежить. 

Ця нагорода аж надто добре відчувалась в руках, і зараз я мріяв щоб слова Нік, про те що це тільки перший кубок, материлізувалися в життя. 

Десятки рук, які плескали по плечах, слова які говорили, все що робили ці люди, давали надію, що все такі  є хороші оточуючі, просто потрібно добре дивитись, аби побачити їх. 

Нік і далі стояла збоку, все ж з тим самим виразом обличчя. Зустрівшись очима, повітря навколо нас ніби згустішало, стало важким, і іскорки ніби відлітати від нас. Мої руки швидко віддали кубок, і я навіть не пам'ятаю кому, адже дивився тільки на неї. Ззаду ще хтось щось говорив, та ті голоси, що линули ззаду перетворились на далекий шум, адже зараз мої барабанні перетинки, розрізняли тільки тонкий, ніжний голос, від дівчини, до якої я нарешті підійшов. 

-Ти не маєш тут бути,- каже і я бачу як її груди високо здіймаються під цією короткою футболкою. 

-Саме тут, я і маю бути. -відповідаю, заправляючи пасма її волосся за вушко. Гладке волосся перекочувалось по пальцях, і це було так приємно що зовсім не хотілося відпускати. 

-Ти зараз герой, йди вони чекають на тебе. -штовхає назад, дивлячись голодним поглядом. 

-Я зараз ані найменшого бажання не маю йти до них. Я зараз хочу в твої обійми. - нагинаюсь обіймаючи, і обдаю подихом її шию, від чого вона відчутно здригається. 

-Не хоч перемістилось в менш людне місце,- питає важким голосом, ніби пробігла метрах. 

-Мрію. - оглянувшись назад, бачу що й справді потрібно усамітнитися адже всі погляди спрямовані на нас. Швидким рухом беру її тендітну руку в свою і помічаю як гарно вона дивиться в ній. Як добре відчувається. Так ніби створена для мене. Відчувається ніби моя. 

-Куди ти мене ведеш? - питає коли я веду її мов маленьку дитину за ручку, в невідомий їй напрямок. Я не відповідаю, а просто йду далі. Розуміючи що відповіді не буде, вона її й не просить. 

-Ми прийшли,- кажу в темний коридор, з одними дверима в кінці. 

-Де ми? 

-Там, де маємо бути. -кажу притискаючи її до стіни.

-Ніл, нас можуть побачити. Ти пам'ятаєш, що було в шкільному саду? 

-Як я можу забути твої стогони, коли мій язик був у твоєму роті?- нахабно питаю притискаючи її сильніше. 

-Знаєш, ти такий.. такий..

-Милий? Красивий? Бездоганний? 

-Ти чортів паршивець! 

Поки вона думає, як ще мене образити я швидко знаходжу містечко на її шиї, від якого вона стоне, коли я швидко всмоктую її шию. 

-Так не чесно. - говорить витягнувши шию, аби я мав кращий доступ. 

-Навіщо починати перепалку, коли можна зайнятися приємнішими речами? 

-Нам потрібно піти звідси, будь хто може прийти сюди. 

Я беру її за руку, і тягну в сторону комірки, в яку на мою думку, точно ніхто не буде заглядати. Всередині розкидані ганчірки, відра, і сміття. 

-Дуже романтичне місце. -каже Нік, скрививши свій гарний носик. 

-Я теж так думаю. -відповідаю насуваючись на неї. Вона починає відступати але не встигає і хвилини минути, коли вона встигає через щось зачіпитись, і падає на мене, а я не гаючи часу міцно притискаю її до стіни. 

-І щоб б ти без мене робила...

-Напевно померла б.- мило закочує очі і я не задумуючись цілую її ніжні губи. Вона вмить розслабляється, і я відчуваю як вона тулиться до мене ще більше. Мої руки швидко беруть її бедра і вже за секунду вона висить в повітрі, обіймаючи мене своїми стрункими ногами. Як ми зайшли в це тісне місце, я встиг помітити невелику тумбочку, і тільки я згадав про це одразу ж посадив туди Нік. 

Вона швидко вдихнула, адже її гола шкіра ніг зустрілась з холодним деревом. А та мила, маленька міні спідничка мало що давала. 

-В тебе прекрасний вигляд. -кажу дивлячись їй в очі. Припухлі,відкриті губи , розширені зіниці, і розставлені ноги, які запрошують стати так близько до неї, як тільки можна. 

-Ти такий балакучий..- відповідає, тягнучи мене за футболку до себе, зжимаючи її своїми маленькими кулачками. Мої губи швидко знаходять, те чутливе місце пів її вушком від якого вона завжди приглухено стоне, як і зараз. Я навіть помітити не встиг, що моя футболка вже була доволі багато загорнута, а Нік не гублячи можливості дряпає нігтями мою шкіру. Руки самі рушили вгору по стегнах, а розум тільки і кричав торкнутися до вже вологого містечка. 

Нік не зупиняла мене, а навпаки з кожною секундою все більше тулилась. Мої пальці легко та повільно провели по тканині її трусиків, і вона вмить вигнулась дугою, ахнувши. Її ніжна шкіра шиї так і чекала на мене, тому я швидко почав цілувати і покушувати її, не зупиняючи дії рукою. Поки вона закочувала очі від задоволення, я швидко відсунув клаптик тканини і потрапив у вологий рай. 

-Ніл..- тремтячим голосом стоне, і це накриває мене лавиною жару,- н-не зупиняйся п-прошу...-стоне. Мені зносить дах від від цієї близькості, марево покриває очі, і під її гарячі видихи я повільно вводжу в неї палнць, навнюючи її, від чого з її горла виривається рваний голосний сногін, від якого я ї сам гучно видихаю. 

-Шшшш.-кажу повільно входячи,- ти маєш бути тихіше, якщо не хочеш аби нас побачили в дуже цікавійц позі. -ледь спроможно говорю так багато слів, на одному подиху. Адже те, як вона стискає мене своїми внутрішніми стінками, змушує мене задихатись і від відчуттів, і від фантазій супроводжених її діями.

-Мені з-зараз так ба-айдуже, ах..-вона замовкає, і гучно скиглить коли я пришвидчую свої рухи, І вже за декілька хвилин вона ще сильніше стискає мене,обм'якаючи в моїх обіймах, зловивши насолоду. Якісь двері вдаличині гупнкли і ми обоє поглянули на наші двері.