Розділ 42

Ніл 

Дні проходили так дивовижно, що я не вірив в їхню правдивість. Я зовсім не міг подумати, що у день народження Нік, я стану її першим. І мені до біса подобалось, що перший досвід в неї був зі мною. Хоча це можна й вважати і моїм першим досвідом, бо той раз коли я був таким п'яним, що світу не бачив, я вирішив забути, ніби його й не було, тим паче я нічого не пам'ятаю. 

Гордість переповнювала мене, адже я зміг зробити їй незабутнє день народження, наші спогади будуть завжди зігрівати наші серця...

***

М'язи нили від тренувань. Кожного дня нас збирали по обіді, і вижимали всі соки, поки ми вже не могли не тільки бігати, а й стояти. Звісно я був радий, що ми так добре готуємося до змагань, але інколи це було занадто. Та тренеру не заперечиш, тому ми мовчки виконували вказівки і готувались до головного. Перемогти і стати лідером, цієї області. А потім можливо і більше. 

Тренери вимагали з кожним днем все більше, попри наші сили. Іноді приходячи додому я навіть не їв, а просто звалювався з ніг і засинав, як тільки голова торкалась подушки.

 Темні кола і червоні очі команди, дали зрозуміти тренерам, що потрібно трохи послабити ці аж занадто важкі тренування, і в нас з'явилась вільні дні, у які ми просто забували, що є гравцями волейболу. 

Сьогодні день був повним лайном, та співпало так, що у мене не було тренування, а в Нік вихідний на роботі. Тому вибір був очевидний, цей вечір ми проводимо вдвох. Та спочатку я зайшов до міс Окасіо, і чемно відпросив свою дівчину в її бабусі, адже по її розповіді, на день народження ми перегнули палку. Звісно чорт забирай, я ні краплі не жалів, що вона залишилась у мене , але бляха, потрібно було б попередити стареньку, вона як не як переймається.Я б теж переймався за таку онуку...

-Ти надто виснажений, тобі неодмінно потрібно відпочити,- каже моя кохана сидячи поряд в обіймах. Її голова спокійно лежала на грудях, але очі стурбовано бігали по моєму обличчі.

 -А я хіба не відпочиваю? 

-Тобі потрібно поспати, і можливо прогуляти одне- два тренування? -запитує з милою усмішкою, та я бачу цей хитрий погляд. 

-Твої вуха чують, що белькоче твій гострий язичок? Бо мені здається ні,- кажу сміючись,- Як я можу прогуляти тренування, коли за тиждень змагання? Змагання, яке так важливе для області, школи, команди, для мене врешті решт. -тильною долонею я погладив її щічку, і вона ніби кішка притиснулась до мене ще більше, мало не муркочучи. 

-Звісно, я все розумію, та потрібно мати міру, а в твоїх тренерів її ні краплі не має. - обурено буркоче, граючись пальцями з моїм волоссям. 

-Ми досі не обрали фільм,- нагадую. 

-Так, і який ти пропонуєш? 

-Триллер? 

Її носик мило зморщився, тому я продовжив перелік. 

-Бойовик? 

-Фу-у..- простогнала ще більше морщачи ніс. 

-Тоді я не знаю... Хоча в мене є ідея. -її спина відразу випрямилась і вуха нашорошено стали слухати, що я буду говорити. 

-Слухаю,- говорить, не маючи бажання більше чекати. 

-Ми будемо дивитись твій улюблений фільм, тож тепер питання до тебе, що ми будемо дивитись? 

Її брови зійшлись разом, а чоло зморщилось, коли вона вирішувала оголосити назву. 

-Ти впевнений?- питає, і я вже здогадуюсь що жанр її фільму мені не дуже сподобається. 

-Ммм... Так. 

-"Щоденник пам'яті"

-Серйозно? Всі плачуть під цей фільм. А я не хочу зараз бути твоїм носовичком. 

-І я теж. Та постараюсь тримати себе в руках. 

-Не здивований, -бурчу, і бачу як її посмішка стає більшою. 

-Що? 

-Ти дуже гарний, коли перетворюєшся на буркотуна. 

Я зашарівся, і просто відвів погляд, ніби зосереджено шукаючи фільм, хоча насправді я хотів дивитись тільки на неї. 

-А ще гарніший, коли соромишся. - продовжує тим же солодким голосом. І я не втримавшись притягую їх до себе, цілуючи в шию. 

-Можливо досить? 

-Невже тобі не подобається? 

-Я не звик, що мені роблять компліменти. Ми маємо помінятись місцями, хлопець дівчині має робити компліменти, а не навпаки.

Фільм йшов, і тільки на середині ми зрозуміли, що відволікалися на розмови, які затягували з кожним словом, поцілунки і обійми. 

-Ти мене відволікаєш,- штурхає ліктем вбік. 

-Тобі не подобається методи якими я тебе відволікаю? -питаю хрипким голосом, і чорт я не можу його контролювати, адже вона була так близько біля мене, що сама її присутність заводила мене. 

-Подобається, але перенеси це на трішки пізніше, адже зараз я хочу подивитись улюблений фільм! А ти трохи спустися, адже я не збираюсь з вітальні зараз йти до твого ліжка. 

-Та все ж могли б піти. 

-Ніл. -говорить з притиском. 

-Добре, добре. 

Вирішивши, що врешті решт, маємо хоча б додивитись кінець, я вже з нетерпінням чекав його закінчення. Адже фільми з не дуже хорошим кінцем, трохи негативно впливали на мене, наганяючи сум, тому я більше люблю комедії. 

Тихенькі схлипи виривались з неї наприкінці фільму, тому я ще більше підсунув її тіло до себе, міцно обійнявши. І так сидів, поки вкінці вона вже обливалась слізьми. 

-І все ж я перетворився на твого носовичка.- посмішка розтягнула мої губи, коли я швидко стирав вологі краплі вологи, і в відповідь вона теж ледь усміхнулась. 

-Знаєш ,- говорить коли на екрані з'явився "Кінець" - це був найкращий перегляд цього фільму хоч я його вже дуже багато разів дивилась. Адже я ще більше починаю цінувати, що ти зараз біля мене. 

-Я думаю ти знаєш, як безцінно мені це чути. 

Вона дивилась з такою неприхованою ніжністю, що я не задумуючись поцілував її натомість із всією лагідністю, на яку спроможний. 

***

Три дні. Три дні залишилось до змагання, і моє серце аж надто сильно б'ється, коли я згадую про це. Тренери ніби з глузду з'їхали, даючи для відпочинку занадто часу. Нік підтримувала, як могла, і я був нереально вдячним за це. Та іноді вона безслідно зникала після школи і телефон вона ніколи не брала, коли зникала. Це турбувало мене, і я все не міг знайти підходящий момент аби розпитати про це. І ось сьогодні знову це чортове тренування. Одягавши майку, вона зачепилась за шкаф, і від люті я доволі гучно вдорив кулаком об двері.