Розділ 38

Ніколь 

Рученята так і чухалися вже як найшвидше зайнятись найцікавішим. 

Ніл як завжди положив мої руки собі на торс, і думаючи, що вони так і будуть лежати почав їхати. От наївний. 

П'ять секунд вони і справді не рухалась, та тільки ми виїхали на трасу, руки почали своє життя.

Опустивши свою праву вниз, лівою підняла кофту з застібкою, та під нею, зустріла ще одну, підняла ще й її,  аби було легше пробратись до бажаної шкіри. Під низом ще була футболка чи майка... Ще б бюстгальтера вдягнув би, і було б взагалі прекрасно. Таке враження, що він хотів натягнути на себе все, що має. Можливо він боїться холоду? Потрібно спитати..

Та одяг мені зовсім не завадив. Адже я швиденько зім'яла його, і нарешті шкіра долонь зустрілась із шкірою гладенького, гарячого пресу. Моє тіло вмить вкрилось сиротами, від контакту шкіри до шкіри. Враз мотоцикла шарпнуло, так напевно Ніл хотів мене попередити, аби я перестала. Та я вже відчула його тремтіння, і грім би мене побив, якби я зупинилась. Та і він знає, що мене не так просто зупинити. 

Кінчиками пальців я почала проводити по кожному рельєфному кубику. Вони були чітко окреслені, і це пробуджувало в мені дивні відчуття. Якнайшвидше хотілось здерти з нього ті шари одягу, які він нап'ялив на себе. Друга рука приєдналась до першої, складаючи їй компанію, в цікавій екскурсії. Можливо на контрасті з холодом, його тіло здавалось занадто гарячим. Я проводила то цілою долонею, то виводила кола пальцем,то плавно усіма кінчиками пальців, водила по всьому торсу. Найбільше на свою думку, йому подобалось, коли я виділяла якийсь один кубик, і займалась тільки ним. Тому це я й почала робити. З кожним. 

Груди почали підійматись з подвійною швидкістю, серце тарабонило ніби зірвалось з місця, а дихати сталого так важко, що іноді я думала задихнусь. Якби він, ще не так реагував на це, було б простіше проводити маніпуляції. Та коли він сіпався, покривався мурашками, неймовірно глибоко дихав, як тільки я торкалась, то тримати під контролем і себе, було нереально. Я випустила неконтрольований стогін, і Ніл сіпнувся, тільки я не знала від чого... Невже почув? Ой...

Його рука грубо накрила мою, притиснувши до шкіри, коли іншою він вів мотоцикл. Звісно це було дивовижно коли я так сильно була притиснута до нього. Та мені не дуже подобалось, що він знерухомлює мої рухи. Нігті самі по собі втиснулись в його шкіру так, що там напевно залишились сліди. Вмить його лапа зникла, і я знову змогла мацати його скільки завгодно. Мотоцикл знову дьоргнув, хоча він вже двома руками тримав кермо, це знову була реакція. 

В мене таке враження, що його тіло зачинали не прості люди, а грецькі боги... В нього занадто досконале тіло, від якого в мене аж пересихає в роті. 

Вмить мотоцикл зупиняється, і тільки світло ліхтарика говорит, що ми вже біля будинку Ніла. 

Що? Коли ми встигли так швидко приїхати? Ніл так швидко зліз, що я здивувалася, що так взагалі можливо. Шолом зник, ніби його й не було, і як тільки ноги торкнулися землі, моє тіло було сильно притиснуто до нашого металевого друга. А він навалився на мене, і від цього, в животі розливалось приємне тепло. 

-Було ну дуже холодно,- починаю виправдовуватись, хоча він ще й слова не сказав. Аби він руки мої не чіпав, бо тоді отримає опік. Вони зовсім не холодні, адже я добряче їх зігріла. 

-Невже? 

-Так..-каже вже не так впевнено,- мені дуже потрібно було їх зігріти. Жіночому організмі не можна переохолоджуватись. 

-Брехунка,- нахиляється до вуха торкаючись губами, і я ледь не стону в голос. - Не стримуйся. Як під час поїздки .

Мої очі стають все більші, коли я слухаю його. 

-Ти думала я не почую, правда ж? Думала не почую, як ти стонеш, коли торкаєшся мене? 

З кожним словом, він все більше притуляється до мене, і я вже відчуваю вологий поцілунок на шиї. 

-Та я почув. Почув все. 

-Айй...-  простогнала, чи то від болю, чи то він насолоди відчуття болю. Щось запекло на тому місці, де тільки мить назад був поцілунок. От зараза. Він вкусив мене! За зубами, прийшов гладкий язик, який вміло заливав укус. І хай його чорт візьме, я хотіла це повторити всюди. 

-Я хотів зупинитись, і добряче струснути тебе. Ти навіть не здогадується що робиш зі мною, тими дотиками. Навіть не здогадуєшся...

-Тоді можливо потрібно показати? 

-Тоді ти втечеш від мене, і вважатимеш збоченцем. 

-Так? 

-Так. 

Мої вуста знову стали грубо м'яти. Коли він був злий, наші поцілунки були дивовижні. Він був жорстким, і мені це чомусь занадто подобалось. Ніл першим відірвався від мене, відвернувши свої розширені зіниці. 

-Тобі пора в ліжечко, Нік.-  дорогенький, тільки з тобою.  Точно не зараз, коли я не знаю що робити із своїм тілом, яке пульсує, поколює, і мало не чухається. 

Чай! Мені ж було холодно. 

-Запроси мене чай. Я зігріюсь. 

-По дорозі не зігрілась? 

Він здивовано глянув на мене, ніби на ненормальну. Адже я й без чаю була така гарна, що іноді здавалося що піде пара. Ніл рвучко відпустив мене, і рушив до будинку. 

-Ей! А я? 

-Ти всеодно підеш за мною. - занадто впевнено говорити. От самовпевнений гівнюк! Не піду. 

Я повернулась в другу сторону і впевнено рушила до свого будинку. Ступивши пару кроків, мої ногу опинилися в повітрі, а я повисла на шиї Ніла. 

-Іноді мені хочеться тебе відлупцювати. 

-Так вперед,- посміхаюсь. 

Протяжний стогін виривається з нього, і він впевнено несе мене до кухні, саджаючи на стілець. 

-Який будеш чай? 

-Гарячий. - відповідаю, але не впевнена, що я за чай. Він занісши мене в будинок, вміло скинув ті дві кофтини, і залишився в футболці. А зараз дістаючи чай з верхньої полиці, його м'язи напружуються під тканиною, і це до біса гаряче. Він повернув голову до мене, тримаючи руки в горі, роблячи вид ще більш дахозносним. Брови як завжди підняті вгору, і він чекає нормально відповіді, Ніл завжди так робить, завжди.